НАК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“. Річний звіт (2014-2000 рік) - 3

НАКОПИЧЕННЯ

БОРГІВ ДЛЯ

МАЙБУТНІХ

ПОКОЛІНЬ

ЧОМУ ВАЖЛИВА 

РИНКОВА ЦІНА НА ГАЗ

Результати реформування ринку газу

НЕРИНКОВА

ЦІНА НА ГАЗ

ЗБІЛЬШЕННЯ

ІМПОРТУ

РОСІЙСЬКОГО

ГАЗУ

НЕЕФЕКТИВНЕ

ВИКОРИСТАННЯ

ГАЗУ 

НАСЕЛЕННЯМ

ГАЗПРОМ

ПРОДАВАВ УКРАЇНІ

ГАЗ ЗА

ЗАВИЩЕНИМИ

ЦІНАМИ

БРАК КОШТІВ ДЛЯ

ОПЛАТИ

ІМПОРТОВАНОГО

ГАЗУ

ЕНЕРГЕТИЧНА

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

УКРАЇНИ

РИНКОВА ЦІНА

НА ГАЗ 

ТА РЕФОРМА

ГАЗОВА

ЗАЛЕЖНІСТЬ

ВІД КРАЇНИ-

АГРЕСОРА

ЦЕ РЕАЛЬНІ

РЕФОРМИ, КРОК

ДО ЄВРОПИ

ПІДТРИМКА

З БОКУ

РОЗВИНЕНИХ КРАЇН

НАКОПИЧЕННЯ

РЕСУРСІВ

ДЛЯ МАЙБУТНІХ

ПОКОЛІНЬ

СОЦІАЛЬНА

СПРАВЕДЛИВІСТЬ:

БАГАТІ ПЛАТЯТЬ ЗА 

СЕБЕ, НЕЗАМОЖНИХ

ПІДТРИМУЄ ДЕРЖАВА

ФІНАНСОВА

СТАБІЛЬНІСТЬ

РОЗВИТОК

ПРОМИСЛОВОСТІ

ТА НОВІ

РОБОЧІ МІСЦЯ,

ВІДРОДЖЕННЯ

НАУКИ ТА ОСВІТИ

РОЗГОРТАННЯ

ТА ФІНАНСУВАННЯ

ПРОЕКТІВ З

ЕНЕРГОЗБЕРЕ-

ЖЕННЯ

ЗБІЛЬШЕННЯ

ВЛАСНОГО

ВИДОБУВАННЯ

ЗАПОБІГАННЯ

ТА УСУНЕННЯ

УМОВ

ДЛЯ КОРУПЦІЇ

ЕНЕРГЕТИЧНА

БЕЗПЕКА

КОНКУРЕНЦІЯ

ЗА СПОЖИВАЧА,

ПРОЗОРИЙ РИНОК

ЯКОЮ МАЄ БУТИ ЦІНА НА ГАЗ 

ДЛЯ ПОТРЕБ НАСЕЛЕННЯ?

Ціни на газ, їх розмір, справедливість та 
обґрунтованість належать до найбільш 
обговорюваних тем в українському 
суспільстві. Питання тарифів часто слугує 
основою для безвідповідального популіз‑
му й маніпуляцій громадською думкою. 
Очікування дешевих цін на газ вже впро‑
довж десятиліть стоїть на заваді справж‑
ньої енергетичної незалежності України, 
підміняючи її тимчасовими нестійкими 
політичними домовленостями.

Українських громадян не влаштовує 
непрозорість газового сектору, пов’я‑
зані з ним корупційні скандали, а також 
незадовільна якість комунальних послуг. 
Значна частина споживачів отримує газ 
та тепло за нормативами, без точного 
обліку. Величезні кошти з бюджету Укра‑
їни спрямовуються на покриття дефіциту 
Нафтогазу, в той час як низка нагальних 
потреб в державі взагалі не задовольня‑
ються. Внаслідок багаторічного недо‑
фінансування скорочується обсяг газу, 
видобутого державною компанією.

Галузь потребує нагальних та ґрунтовних 
змін. Нафтогаз запропонував та реалізує 
реформу, яка впроваджує в Україні стан‑
дартні європейські правила роботи га‑
зового ринку. Існує багато причин, чому 
було обрано саме цей шлях. Передусім це 
забезпечення надійного постачання газу 
для українських споживачів у фінансово 
сталий спосіб, ліквідація корупційних 
можливостей та створення умов для 
розвитку видобування газу в Україні (див. 
розділ Створення ринку газу в Україні).

Запропонована реформа – це мета, досяг‑

нення якої має свою ціну. Для Нафтогазу 
ця ціна – значне скорочення його ролі 
на ринку. Для інших учасників ринку – 
прозорість та робота в умовах жорсткої 
конкуренції. Для керівництва держави – 
відмова від неринкових інструментів, що 
дозволяють швидко вирішувати нагальні 
задачі.

Для споживачів, крім 

малозабезпечених 

громадян, – це 

необхідність платити 

ринкову ціну за газ

Час для реалізації реформи обмежений. 
Україна вже декілька разів намагала‑
ся здійснити перехід на європейські 
правила гри на газовому ринку, але 
невдало. Патерналістські очікування 
значної частини громадян стимулюють 
нездійсненні обіцянки політиків і стоять 
на заваді переходу до відповідального 
і ощадного споживання енергоресурсів 
з обґрунтованою сплатою за спожиту 
енергію. Різні ціни на газ для різних ка‑
тегорій споживачів створюють можли‑
вість для махінацій під час постачання 
газу. Ця ситуація ускладнюється поточ‑
ними викликами в роботі правоохорон‑
ної та судової систем.

Тим не менше, цього разу шанс здійс‑

нити реформу є найбільшим. Його 
необхідно використати, надаючи грома‑
дянам інформацію про справжній стан 
речей. Фактично, суспільство вже зараз 
сплачує повну вартість газу, а подекуди 
й надмірну (за рахунок корупційного 
тягаря та неефективного використання 
енергії). Проте ця оплата здійснюється 
в непрямий спосіб – через державний 
бюджет. Кошти, які могли би бути ви‑
користані на закупівлю медикаментів, 
оснащення лікарень, ремонт шкіл, доріг 
чи на потреби армії, натомість вимива‑
ються на покриття різниці між фактич‑
ною та роздрібною ціною на газ.

Однією з найважливіших функцій дер‑
жави є захист та підтримка найбільш 
вразливих верств населення, але така 
підтримка має надаватися адресно тим, 
хто її потребує. Тому разом з перехо‑
дом до ринкових цін розроблюється та 
впроваджується нова система отриман‑
ня адресних субсидій на придбання газу 
для вразливих категорій споживачів.

Питання ринкових цін на газ для насе‑
лення має дві принципові складові.

Перша, менш дискусійна: роздрібна 
ціна має покривати витрати на заку‑
півлю газу та його доставку споживачу. 
Перша частина цього розділу містить 
детальну інформацію про витрати та 
доходи Нафтогазу, пов’язані з постачан‑
ням газу для потреб населення.

Друга складова, яка є звичною в Європі, 
але викликає багато питань в Україні: 
ціна українського газу має формуватись 
попитом та пропозицією, в результаті 
чого вона неминуче зрівняється із ці‑
ною найдешевшого імпортованого газу. 
Про собівартість газу українського видо‑
бування та справедливу ціну на нього 
йдеться у другій частині цього розділу.

ВИТРАТИ ТА ДОХОДИ 

НАФТОГАЗУ, ПОВ’ЯЗАНІ 

З ПОСТАЧАННЯМ ГАЗУ ДЛЯ 

НАСЕЛЕННЯ

Вже понад 10 років витрати Нафтога‑
зу на придбання газу для населення 
перевищують ціну реалізації цього газу 
споживачам. Навіть за умови 100% роз‑
рахунків перед Нафтогазом, компанія 

потребувала б додаткових коштів для 
фінансування закупівлі газу для потреб 
населення.

За минуле десятиріччя різниця між 
ціною, за якою українці оплачували 
спожитий ними газ (користуючись 
газом безпосередньо чи через центра‑
лізоване постачання тепла) та реаль‑
ною закупівельною вартістю цього 
газу перевищила 20 млрд дол. Рівень 
розрахунків при цьому був далеким від 
100%, що додатково ускладнило пробле‑
му. Цю різницю громадяни заплатили 
з бюджету своїми податками і будуть 
продовжувати платити, коли Україні 
доведеться віддавати кредити, які було 
залучено в минулі роки для придбання 
цього газу.

СКІЛЬКИ НАФТОГАЗ 

ВИТРАЧАЄ ТА СКІЛЬКИ 

ОТРИМУЄ НА ПОСТАВКАХ ГАЗУ 

ДЛЯ ПОТРЕБ НАСЕЛЕННЯ?

Нафтогаз постачає 100% газу для потреб 
населення, в тому числі для індивідуаль‑
ного використання населенням, а також 
для централізованого виробництва 
тепла для населення підприємствами 
теплокомуненерго (ТКЕ).

Близько 60% цього обсягу складає 
газ українського видобування, який 
Нафтогаз купує в свого дочірнього 
підприємства Укргазвидобування за 
зниженою ціною та на реалізації якого 
має позитивну різницю.

Дефіцит Нафтогазу виникає при закупів‑
лі решти 40% газу для потреб населення 
за ринковою ціною. Реалізуючи імпор‑
тований газ споживачам за пільговою 
ціною, Нафтогаз втрачає більше, ніж 
заробляє на торгівлі українським газом. 
Зокрема, в 2014 році від’ємна різниця 
між витратами Нафтогазу на закупівлю 
газу для потреб населення та ціною 
його продажу склала 18,7 млрд грн. 

500

400

300

200

100

0

01.2007

Дійсність

Уряд обіцяв МВФ

11.2008

09.2010

03.2015

05.2017

програма МВФ

на $16,4 млрд

програма МВФ

на $15,5 млрд

програма МВФ

на $17,5 млрд

Уряд Тимошенко:

Уряд Азарова:

Уряд Яценюка:

Ринкові ціни за 3 роки

до кінця 2011 року

Ринкові ціни за 2,5 роки до

травня 2013 року

Ринкові ціни за 2 роки до

травня 2017 року

ПІДВИЩЕННЯ РИНКОВИХ ЦІН: НА «ЧЕСНЕ СЛОВО» БІЛЬШЕ НЕ ПРАЦЮЄ

За рахунок бюджетної підтримки або кредитів
За рахунок споживачів (за умови 100% оплати)

1,0 1,0

1,6

1,7

2,1

2,3

3,2

3,8

5,1

4,7

2,7 2,4

2003

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015П

ГАЗ ДЛЯ ПОТРЕБ НАСЕЛЕННЯ: СКІЛЬКИ ВКЛЮЧЕНО 

В РАХУНОК СПОЖИВАЧІА, МЛРД ДОЛ. США

0

1

2

3

4

5

6

0,4
0,6

0,3
0,7

0,4
1,1

0,1
1,6

0,6

1,0

1,6

1,3

2,1

1,5

1,7

3,6

1,5

3,2

1,5

1,6

1,0

0,8

1,6

млрд куб. м

Доходи від 

продажу, 

млрд грн 

Витрати 

на закупів-

лю, млрд 

грн

Доходи-

витрати, 

млрд грн

Український газ

13,9

6,7

4,9

1,8

Імпортований газ

8,2

6

26,5

-20,5

Разом

22,1

12,7

31,4

-18,7

ВИТРАТИ НА ЗАКУПІВЛЮ ГАЗУ* ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ ТА ДОХОДИ ВІД 

ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ, 2014 РІК

*Не враховує корегування вартості  відповідно до МСБО 2

34

35

СТРАТЕГІЯ ТА РЕФОРМИ

Дефіцит на закупівлі імпортованого 
газу в 11 разів перевищив позитивну 
різницю на закупівлі газу українського 
видобування.

Близько 70% всього обсягу газу, який 
реалізує Нафтогаз, продається для 
потреб населення. Ціна газу, закладена 
в роздрібну ціну для населення та ТКЕ 
в 2014 році, була подекуди в 8‑10 разів 
нижча за ринкову.

Якби хоча б 10% газу для потреб насе‑
лення продавалося найбагатшим спо‑
живачам за повною ринковою ціною, 
а решта 90% газу – за старою пільговою 
ціною тим, хто отримує субсидії, доходи 
Нафтогазу від цього сегменту збільши‑
лися б більше ніж на 10 млрд грн. Це 
покрило б понад половину дефіциту 
компанії. Згідно з розрахунками міжна‑
родних аналітичних компаній, субси‑
дій можуть потребувати близько 45% 
споживачів.

При тому, що за рахунок українського 
газу Нафтогаз може забезпечити лише 
40% своїх загальних обсягів реалізації, 
за поточних цін дефіцит від продажу 
імпортованого газу для потреб населен‑
ня неможливо перекрити за рахунок 
позитивної різниці від продажу україн‑
ського газу.

Інші категорії споживачів (промис‑
ловість, бюджетні та інші установи) 
оплачують газ за ціною, що перекриває 
витрати на закупівлю імпортованого 
газу. Нафтогаз має позитивний резуль‑
тат від постачання газу для цих спо‑
живачів, але цей результат не здатний 
повністю перекрити дефіцит від торгівлі 
газом для потреб населення.

Нафтогаз купує імпортований газ за 
валюту, тому у випадку, коли гривня 
девальвує, а ціни реалізації газу не 
переглядаються, дефіцит Нафтогазу 
суттєво збільшується. В першому квар‑
талі 2015 року дефіцит Нафтогазу від 
постачання газу для населення склав 
майже стільки ж, скільки за 12 місяців 
2014 року – 18,5 млрд грн.

Закупівля імпортованого газу є най‑
більшою статтею імпорту України та, 

відповідно, суттєвим чинником, що 
впливає на платіжний баланс держави. 
Золотовалютні резерви Національного 
банку України в січні‑лютому 2015 року 
зменшилися до більш ніж 10‑річного 
мінімуму. Курс гривні сягнув 30 грн/
дол. Загострився ризик недофінансу‑
вання не лише закупівлі газу, а й інших 
бюджетних витрат, в тому числі зарплат 
та пенсій. Дефіцит Нафтогазу від заку‑
півлі газу став співставним з дефіцитом 
державного бюджету. Тому підвищення 
роздрібних цін на газ для населення – 
найбільшого споживача газу в Україні – 
стало неминучим.

В лютому 2015 року Україна залучила 
міжнародне фінансування, яке було кон‑
че необхідне для покриття нагальних 
потреб бюджету та стабілізації курсу 
гривні. При цьому Уряду вдалося домо‑
витися з кредиторами про впроваджен‑
ня найбільш м’якого варіанту дерегуля‑
ції роздрібних цін на газ.

Згідно з цими домовленостями Україна 
зобов’язалася в три етапи перейти від 
системи непрямих субсидій (у вигляді 
занижених цін на газ для всіх побутових 
споживачів) до нерегульованих роз‑
дрібних цін на газ та прямих адресних 
субсидій споживачам, які не можуть 
оплачувати газ за ринковою ціною.

Навесні 2015 року було встановлено 
ціни на газ для потреб населення, що 
дозволять покрити близько 60% ринко‑
вої вартості газу.

З квітня 2016 року ціни на газ для цієї 
категорії споживачів мають покривати 
близько 75% його ринкової вартості. 
З цього моменту торгівля газом для 
Нафтогазу має стати бездефіцитною, 
але ціни на український газ залишаться 
регульованими.

Нарешті, з квітня 2017 року ціни мають 
стати нерегульованими. Це зробить по‑
стачання газу для населення економічно 
привабливим для недержавних поста‑
чальників. Нафтогазу доведеться конку‑
рувати за цей ринок з іншими постачаль‑
никами з України та із‑за кордону. В той 
же час, Укргазвидобування отримає 
можливість продавати свій газ за рин‑
ковою ціною, інвестувати у збільшення 
видобування та стати одним з найбіль‑
ших платників податків в Україні.

З ЧОГО СКЛАДАЄТЬСЯ 

РОЗДРІБНА ЦІНА НА ГАЗ ДЛЯ 

ПОТРЕБ НАСЕЛЕННЯ

Нафтогаз отримує від 60 до 70% роздріб‑
ної ціни газу, яку сплачують споживачі 
за газ для потреб населення.

Таким чином, за нинішніх роздрібних 
цін на газ для населення та ТКЕ в поточ‑

ному газовому році (з 1 квітня 2015 року 
по 31 березня 2016 року) Нафтогаз 
продаватиме газ для потреб населення 
за середньозваженою ціною 2 834 грн/
ткм або 131 дол./ткм.

При цьому середньозважена ціна 
закупівлі газу із зовнішніх і внутрішніх 
джерел для пільгових категорій за про‑
гнозом складатиме 3 120 грн/ткм. або  
144 дол./ткм.

Вона складається з ціни газу внутріш‑
нього видобування, яка згідно з зако‑
нодавством для Нафтогазу є нижчою за 
ринкову, для подальшої реалізації насе‑
ленню (1 590 грн/ткм, 60% потреби), та 
ціни імпортованого газу, яким покрива‑
ється решта потреб в газі для населення 
(за умови прогнозної ціни 250 дол./ткм, 
або 5 425 грн/ткм за курсом 21,7 грн/
дол., 40% потреби).

млрд куб. м

Витрати 

на закупів-

лю, млрд 

грн

Доходи від 

продажу, 

млрд грн 

Доходи-

витрати, 

млрд грн

Український газ

3,2

1,1

1,9

0,8

Імпортований газ

5,4

22,9

3,6

-19,3

Разом

8,6

24,0

5,5

-18,5

ВИТРАТИ НА ЗАКУПІВЛЮ ГАЗУ ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ ТА ДОХОДИ ВІД 

ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ, І КВАРТАЛ 2015 РОКУ

580

710

5 900

01.14

07.14

12.14

Населення

(середньозважена)

ТКЕ для населення

Бюджетні та ТКЕ для бюджетних

Промислові та інші

ВІДПУСКНА ЦІНА ГАЗУ ЯК ТОВАРУ, ГРН/ТКМ

ДЖЕРЕЛА ГАЗУ ДЛЯ НАФТОГАЗУ

0

1 000

2 000

3 000

4 000

5 000

6 000

7 000

Обсяги реалізації 

за категоріями

~30%

(9,1 млрд куб. м) 

~70%

(22,1 млрд куб. м) 

Газ українського 

видобування

постачається виключно 

для населення

(13,9 млрд куб. м)

Імпортований газ

постачається 

для населення, ТКЕ

для населення та інших

спожівачів

Українського газу 

за низькою ціною

не вистачає для

потреб населення

в газі та теплі

~60%

~40%

ТКЕ для населення

(з 1 травня)

Пільговий тариф

для населення

Повний тариф

для населення

В ЧОМУ РІЗНИЦЯ МІЖ РОЗДРІБНОЮ ЦІНОЮ ТА ЦІНОЮ

ГАЗУ ЯК ТОВАРУ?

СЕРЕДНЬОЗВАЖЕНА ЦІНА ГАЗУ ЯК ТОВАРУ ПІСЛЯ ЗМІНИ 

РОЗДРІБНИХ ЦІН НА ГАЗ ДЛЯ ПОТРЕБ НАСЕЛЕННЯ 

З 1 КВІТНЯ 2015 р.

Нафтогаз

отримує:

2 834

грн/ткм

Сплачує споживач

(роздрібна ціна)

Отримує

бюджет

Отримує Нафтогаз

(ціна газу як товару)

Отримують

газотранспортні

підприємства

1 803

2 167

5 042

0

8 000

4 000

2 994

32%

41%

27%

3 600

 7 188

Повна ціна

Пільгова ціна

Ціна для ТКЕ 

Роздрібна ціна на газ для населення, з ПДВ

7 188

3 600

2 994

з них ПДВ 20%

1198

600

499

з них цільова надбавка в бюджет 

202

87

36

з них витрати на доставку споживачу

746

746

656

Ціна за газ, яку отримує Нафтогаз, грн/ткм

5 042

2 167

1 803

Доля категорії в проданому газі для потреб населення

27%

41%

32%

млрд куб. м

Витрати 

на закупів-

лю, млрд 

грн

Доходи від 

продажу, 

млрд грн 

Доходи-

витрати, 

млрд грн

Споживачі, що сплачують 
субсидовану ціну, 90% всього 
обсягу газу

19,9

28,3

11,4

-16,8

Споживачі, що сплачують повну 
ціну, 10% всього обсягу газу

2,2

3,1

11,2

8,1

Разом

22,1

31,4

22,6

-8,8

РЕЗУЛЬТАТ І КВАРТАЛ 2015 РОКУ, ЯКБИ 10% ГАЗУ ДЛЯ ПОТРЕБ 

НАСЕЛЕННЯ ПРОДАВАЛОСЯ ЗА РИНКОВОЮ ЦІНОЮ

СТРУКТУРА РОЗДРІБНИХ ЦІН НА ГАЗ ДЛЯ ПОТРЕБ НАСЕЛЕННЯ, ГРН/ТКМ

36

37

СТРАТЕГІЯ ТА РЕФОРМИ

ВИКОРИСТАННЯ ГАЗУ 

НАСЕЛЕННЯМ

Потреба населення в газі для опалення, 
підігріву води та приготування їжі на 
період з 1 квітня 2015 року по 31 березня 
2016 року прогнозується на рівні 21,3 млрд 
куб. м. з них 12,8 млрд куб. м Нафтогаз 
закуповує за ціною нижче за ринкову 
(обсяг газу власного видобування), а решту 
8,5 млрд куб. м – за ринковою ціною (ім‑
портований газ).

ЧОМУ ДЛЯ ПОТРЕБ НАСЕЛЕННЯ 

НЕ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ 

ВЕСЬ ГАЗ УКРАЇНСЬКОГО 

ВИДОБУВАННЯ?

Надра України згідно зі статтею 13 Кон‑
ституції належать народу. Але для того, 
щоб скористатися цими надрами, на‑
приклад, знайти, видобути та доставити 
газ з‑під землі до будинку споживача, 
необхідно інвестувати певні кошти. Тому 
держава надає видобувникам газу право 
розробляти надра (ліцензію), а за це 
стягує з них, крім звичайного податку на 
прибуток, ще й додаткову оплату – ренту.

Ця рента поступає до державного бюдже‑
ту та витрачається на потреби громадян: 
пенсії, зарплати, армію тощо. Зокрема, 
ренту для державного видобувника 

Укргазвидобування встановлено на рівні 
70% від ціни реалізації газу. 

Відраховуючи 

ренту, видобувники 

газу платять 

народу України 

за використання 

надр. Газ, видобутий 

в результаті такої 

діяльності, належить 

видобувнику

Відповідно до законодавства підприєм‑
ства, в яких держава прямо чи опосеред‑
ковано володіє понад 50% акцій, мають 
щомісяця продавати весь видобутий 
товарний газ Нафтогазу для формуван‑
ня ресурсу газу для потреб населення. 
Закупівельну ціну для кожного такого 
виробника встановлює НКРЕКП.

Товарний газ визначено як видобутий 
газ, за винятком: обсягів виробничо‑тех‑
нологічних витрат газовидобувного під‑
приємства в межах нормативів; обсягів, 
які використовуються для забезпечення 
власних потреб підприємства; вироб‑
ництва тепла для опалення об'єктів, що 
обліковуються на балансі таких підпри‑
ємств; обсягів природного газу, які ви‑
користовують на об'єктах газодобувних 
підприємств для виробництва продуктів 
нафто‑ та газопереробки.

Внаслідок окупації АР Крим Нафтогаз не 
отримує товарний газ від Чорноморна‑
фтогазу. В 2015 році товарний газ для 
формування ресурсу для потреб населен‑
ня за регульованою ціною забезпечує 
лише Укргазвидобування.

Окремого коментаря потребує ситуація 
з газом, видобутим Укрнафтою. Згідно зі 
змінами до законодавства, ухваленими 
в червні 2011 року, Укрнафта не має 
товарного газу для продажу Нафтогазу 
з метою формування ресурсу газу для 
потреб населення. Зокрема, частина 
видобутого Укрнафтою газу включається 
до балансу газу України як технологіч‑
на сировина, що використовується для 
виробництва аміаку на орендованих 
потужностях у ПАТ «ДніпроАзот». Викори‑
стання цього газу для потреб населення 
вимагає внесення змін до нормативних 
актів щодо такого використання.

Нафтогаз та Укрнафта мають розбіжності 
щодо належного оформлення переда‑
чі і оплати 10,1 млрд куб. м товарного 
природного газу, видобутого Укрнафтою 
і спожитого населенням в 2006‑2011 ро‑
ках. За оцінками Нафтогазу, вартість цих 
обсягів газу складає 3,75 млрд грн, що 
відображено у звітності Нафтогазу за 
2012‑2013 роки та за 2014 рік. Така оцінка 
ґрунтується на цінах, встановлених 
регулятором НКРЕ на відповідний період. 
З початку 2012 року Нафтогаз не закупо‑
вує газ, видобутий Укрнафтою.

Раніше весь газ в Україні видобувався 
державними підприємствами. Почи‑
наючи з 2000 року частину державних 
газових активів було продано чи пере‑
дано під зобов’язання вкладати кошти 
приватним виробникам. Тепер Нафто‑
газу для продажу населенню за ціною 
нижче ринкової доступно лише 2/3 від 
усіх обсягів газу, видобутих в Україні. 
Решту виробляють приватні компанії та 
продають за ринковою ціною промисло‑
вим споживачам.

Така зміна відбулася з двох причин. Пер‑
ша, щодо якої в суспільстві не виникає 
сумнівів – корупція. Цілком вірогідно, що 
деякі з розвіданих державних родовищ 
перейшли до приватних рук за ціною 
значно нижчою за ринкову. Більше того, 

бенефіціари таких угод навіть зараз 
мають своїх представників в українсько‑
му парламенті та можуть гальмувати 
через них реформу ринку. Рішенням цієї 
проблеми є ухвалення закону, який при‑
мусить кінцевих бенефіціарів розкрити 
себе, а також проведення незалежного 
розслідування всіх підозрілих випадків 
передачі державних родовищ.

Друга причина є менш очевидною для 
суспільства. Видобування газу вимагає 
постійного вкладення коштів. В минулі 
десятиріччя через популістську, а деколи 
і корупційну політику утримання роздріб‑
них цін на газ на штучно заниженому 
рівні, державні підприємства не мали 
можливості вкладати достатньо грошей 
в розвиток видобування газу.

Аби стимулювати видобування газу 
в Україні, частина родовищ була продана 
добросовісним інвесторам, здебільшого 
іноземним, які багато років сумлінно 
вкладали гроші в розвиток цих активів та 
досягли суттєвого збільшення видо‑
бування газу. В багатьох випадках це 
геологічно складні родовища з високою 
собівартістю видобування.

Утримуючи ціну на свій газ низькою, 
щоб забезпечити низьку ціну на газ для 
населення, держава не мала коштів, щоб 
добути цей газ. Саме з цієї причини не 
можна просто забрати газ в приватних 
видобувників та віддати його населен‑
ню за низькою ціною. В такому випадку 

Україна втратить не лише газ, видобува‑
ти який державі задорого, а і міжнародну 
підтримку, без якої Україні зараз буде 
надзвичайно важко.

Система «дешевого» 

газу для населення за 

бюджетний кошт 

вже багато років 

була непід’ємною для 

України, але старій 

владі бракувало волі 

визнати це та почати 

реформувати ринок – 

бо це вимагало б 

докорінних змін в самій 

владі

ЧИ Є МОЖЛИВІСТЬ 

ПРОФІНАНСУВАТИ ЗАКУПІВЛЮ 

ГАЗУ ЗА РАХУНОК ІНШИХ 

ДЖЕРЕЛ?

Обмеження ціни встановлюється держа‑
вою, тому різниця між реальною вартіс‑
тю газу та його ціною для споживачів за 
законом має покриватися з державного 
бюджету України.

Ці компенсації не завжди надходили від 
держави вчасно, тому Нафтогазу дово‑
дилося шукати гроші на закупівлю газу 
для населення в інший спосіб. Зокрема, 
різниця в ціні накопичувалася також 
у вигляді валютних кредитів, залучених 
Нафтогазом протягом минулих років. 
Значну частину цих міжнародних кре‑
дитів, зокрема, єврооблігацій з відсотка‑
ми, Нафтогазу довелося виплачувати 
в 2014 році, на що компанія витратила 
більше 20 млрд грн.

Інший спосіб профінансувати закупівлю 
газу для населення, поки різницю не 
компенсував держбюджет – отримати 
передплату в своїх клієнтів, наприклад, 
за транзит від Газпрому. Такий спо‑
сіб використали у 2010 та 2012 роках, 
витративши ці гроші на закупівлю газу 
в того ж Газпрому. В результаті, На‑
фтогаз відпрацьовував цю передплату 
у 2014 році – аж до жовтня не отримуючи 
грошей за транспортування російського 
газу європейським споживачам.

Таким чином, ілюзію «дешевого» газу для 
населення в попередні роки підтриму‑
вали за рахунок майбутніх надходжень. 
Тому в 2014 році Україні довелося шукати 
гроші і на закупівлю газу, і на покриття 
старих кредитів.

ЧИ МОЖНА ВЗАГАЛІ НЕ 

ПЛАТИТИ ЗА ГАЗ, ЯКЩО ДУЖЕ 

ВАЖКО ЗНАЙТИ ГРОШІ? 

Можна, але в результаті доведеться 
заплатити за нього в інший спосіб. Розу‑
міючи, що Україна не має іншого вибору, 
ніж купувати газ в Газпрому, росіяни 
періодично дозволяли Нафтогазу отри‑
мувати газ «в кредит». Натомість Україні 
виставлялися надмірні рахунки за ціною, 
що деколи вдвічі перевищувала ціни, за 
якими Газпром продавав газ своїм євро‑
пейським клієнтам.

Дуже добре розуміючи, що попередня 
українська влада загнала себе в глу‑
хий кут, росіяни використовували цю 
ситуацію для отримання політичних 
дивідендів: від продовження договору, 
що дозволяв перебування російської 
армії на території України, до відмови 
від європейської інтеграції та переда‑
чі частини українського суверенітету 

Населення

ТКЕ

Всього

14,5

6,8

21,3

СКІЛЬКИ ПОТРІБНО ГАЗУ ДЛЯ

ПОТРЕБ НАСЕЛЕННЯ?*

* Прогноз на 12 місяців з 1 квітня 2015 р., млрд куб. м

Обсяги споживання

Україна

Імпорт

Всього

12,8

8,5

21,3

Звідки брати?

* прогноз на 12 місяців з 1 квітня 2015 року

ГАЗ ВЛАСНОГО ВИДОБУВАННЯ, ДОСТУПНИЙ НАФТОГАЗУ,

ПЕРЕКРИВАЄ БЛИЗЬКО 60% ПОТРЕБ НАСЕЛЕННЯ

Імпортований газ поставлений Нафтогазом для покриття потреб населення та ТКЕ

Газ внутрішнього видобування, доступний Нафтогазу

Потреби населення в газі (прямі та ТКЕ)

Потреби населення в газі (прямі)

0

5

10

15

20

25

30

35

2006

32

28

28

25

25

22

21

26

26

26

2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015П*

17

17

18

18

17

17

17

15

14

19

17

17

18

18

17

17

17

15

14

19

17

17

16

16

14

13

15

15

18

18

млрд куб. м

ЯК ЗМЕНШУВАВСЯ ОБСЯГ ГАЗУ УКРАЇНСЬКОГО ВИДОБУВАННЯ,

ДОСТУПНИЙ НАФТОГАЗУ ДЛЯ ПОТРЕБ НАСЕЛЕННЯ*

Укргазвидобування

Укрнафта

Чорноморнафтогаз

0

5

10

15

20

2006

17

18

18

17

16

16

15

15

14

13

2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015П

* Згідно Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу»

14

14

14

15

14

14

14

13

13

13

38

39

СТРАТЕГІЯ ТА РЕФОРМИ

ОБСЯГИ ГАЗУ

ДЛЯ ПОТРЕБ

НАСЕЛЕННЯ

РОЗДРІБНІ ЦІНИ

( ВКЛ. ГАЗ, ДОСТАВКУ,

ПОДАТКИ)

ОБСЯГИ

СПОЖИВАННЯ

ГАЗУ

ДЖЕРЕЛА, ЦІНА

ЗАКУПІВЛІ

ТА ЦІНА РЕАЛІЗАЦІЇ

РЕЗУЛЬТАТИ

ЗАГАЛЬНИЙ

ПІДСУМОК

Поточні ціни не покривають витрат Нафтогазу

на закупівлю газу для потреб населення

14,5

млрд куб. м

газу для 

населення

Приготування

їжі та підігрів

води

6,7

млрд куб. м

газу для ТКЕ

для виробництва

тепла населенню

2,5

млрд куб.м

Опалення

 (понад

соціальну

норму

200 куб. м/міс.)

3,3

млрд куб.м

Опалення

(в межах

соціальної

норми

200 куб. м/міс.)

8,7

млрд куб. м

7 188

грн/ткм

3 600

грн/ткм

2 994

грн/ткм

21,3

млрд куб.м

газу необхідно

для населення та

ТКЕ для населення

товарного газу

українських державних 

видобувників

12,8

млрд куб. м

імпортованого

газу

8,5

млрд куб. м

Закупівельна ціна

газу, грн/ткм

Середньозважена

ціна реалізації

газу як товару,

грн/ткм

2 834

1 590

 

 *Припущення: середньозважена ціна імпортованого газу 250 дол. куб. м, курс 21,7 грн/дол.  Скорочення: грн/ткм – гривень за тисячу кубічних метрів

ДЕФІЦИТ

6,1

млрд грн

42,5

17,9

20,4

Доходи
Витрати

46,1

5 425

2 834

Прогноз на 12 місяців з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року*

ПОСТАЧАННЯ ГАЗУ 

ДЛЯ ПОТРЕБ НАСЕЛЕННЯ 

ПОЗИТИВНА 

РІЗНИЦЯ

від продажу

українського

газу

НЕГАТИВНА 

РІЗНИЦЯ

від продажу

імпортованого

газу

в рамках митного об’єднання з Росій‑
ською Федерацією.

Замість інвестування мільярдів доларів 
у заміну котлів, встановлення лічильни‑
ків і утеплення будинків, Україна роками 
платила ці гроші Газпрому. Цей порядок 
має бути змінено. В першу чергу для цьо‑
го ті, хто можуть собі дозволити платити 
повну ціну на газ, повинні її платити.

ЧИ ВИРІШУЄ ПРОБЛЕМУ 

ДЕФІЦИТУ ЛІКВІДАЦІЯ 

НАФТОГАЗУ?

В 2014 році адміністративні витрати 
Нафтогазу – включно з зарплатами 
працівників, витратами на міжнародних 
юристів, аудиторів та оцінщиків, вартістю 
оренди та обслуговування приміщень, 
інформаційного забезпечення та іншими 

витратами – склали близько 0,5 млрд грн. 
Ця сума відповідає вартості газу, спожито‑
го українськими споживачами приблизно 
за 12 годин в січні 2015 року.

Незважаючи на девальвацію гривні, 
в 2014 році адміністративні витрати 
Нафтогазу вдалося втримати на рівні по‑
переднього року. При цьому в 2013 році 
в структурі адміністративних витрат ком‑

панії були відсутні такі статті, як міжнарод‑
ний аудит та супроводження Нафтогазу 
в судах з Газпромом.

В загальній структурі витрат Нафтогазу 
власне на утримання компанії в 2014 році 
було витрачено менше 0,32% коштів. 
Натомість 66% (119 млрд грн) грошових 
виплат в 2014 році склали витрати на за‑
купівлю газу для споживачів. Близько 21% 

(39 млрд грн) коштів Нафтогаз витратив 
на розрахунки з кредиторами за креди‑
тами минулих років. Близько 6% (11 млрд 
грн) коштів було витрачено на оплату 
транспортування газу та ще 6% (11 млрд 
грн) – на сплату податків до бюджету.

Ліквідація Нафтогазу без проведення 
реформи, зокрема, переходу на ринко‑
ве ціноутворення, не лише не принесе 

якоїсь помітної економії споживачам, але 
й не змінить ситуацію. Поки держава до‑
тує газ для всіх споживачів, Нафтогаз або 
інша подібна структура будуть існувати, 
щоб купувати газ за ринковою ціною та 
продавати його дешевше населенню, 
отримуючи компенсацію з бюджету аби 
знову закупити газ за ринковою ціною.

40

41

Роздрібні ціни, які діють з весни 2015 року, 
могли б покрити повну ціну газу, включно 
з ринковою ціною на газ українського 
видобування, при курсі гривні приблиз‑
но 11 грн/дол. Це дозволило б вже зараз 
зацікавити альтернативних постачальників 
газу для населення та розпочати залучення 
інвестицій у видобування газу.

За нинішнім курсом встановлені роздрібні 
ціни на газ для потреб населення покри‑
вають трохи більше половини поточних 
витрат Нафтогазу на закупівлю цього 
ресурсу. При цьому закупівельна ціна на 
газ Укргазвидобування після виплати 70% 
ренти та інших податків не покриває навіть 
поточних операційних витрат державного 
видобувника та виключає розвиток нових 
родовищ.

Ринкова ціна на український газ має декіль‑
ка важливих переваг для громадян України. 
Передусім, вона дозволяє збільшити 
видобування українського газу протягом 
2‑3 років з початку інвестування. Відповід‑
но, зменшуватиметсься потреба в імпорто‑
ваному газі. В тому числі скоротиться попит 
на іноземну валюту з боку постачальників 
імпортованого ресурсу та зменшиться тиск 
на курс національної валюти.

Крім цього гроші, які Нафтогаз платить за 
газ українського видобування, залишаться 
в державі та продовжать працювати на 
українську економіку. Частину цих грошей 
держава отримає в бюджет у вигляді ренти 
та податків і зможе фінансувати субсидії, 
встановлення лічильників або програми 
з енергоефективності. Уряд може регулю‑
вати розподіл грошей, отриманих вироб‑
ником за український газ. Так, в 2014 році 
рента складала 20%, в 2015 році для дер‑
жавного видобувника – вже 70% від ціни 
реалізації.

Решта коштів витрачається видобувни‑

ком, зокрема, на створення робочих місць 
в Україні, розвиток виробництва та закупів‑
лю товарів та послуг у місцевих виробників.

Із закордонного виробника газу Україна не 
може стягти ренту або податок на прибу‑
ток. Гроші, сплачені за імпортований газ, 
залишають Україну.

Окремий позитивний ефект від ринкових 
цін на газ українського видобування – це 
перерозподіл статків від забезпечених 
громадян до малозахищених за рахунок 
адресних державних субсидій. Громадяни, 
фінансові статки яких дозволяють оплачу‑

вати газ за ринковою ціною, отримувати‑
муть користь від економічного зростання, 
в тому числі в галузі видобування газу.

За рахунок зменшення державних витрат 
на «дешевий» газ, Уряд матиме змогу збіль‑
шити фінансування інших важливих проек‑
тів, передусім – забезпечення 100% обліку 
використання енергоносіїв та програм 
з підвищення енергоефективності. Відмо‑
вившись від державних субсидій для всіх та 
кожного на користь адресних субсидій для 
соціально вразливої частини споживачів, 
громадяни зможуть обґрунтовано вимагати 
підвищення якості державного управління.

СОБІВАРТІСТЬ ВИДОБУВАННЯ 

ГАЗУ В УКРАЇНІ

Існує думка, що роздрібна ціна газу має 
залежати від собівартості його видобу‑
вання. Насправді, середня собівартість 
видобування зрештою залежить від ціни 
реалізації видобутого газу. Що вище очі‑
кувана ціна реалізації, то більше коштів 
буде готовий вкладати виробник, то 
більше газу він видобуде.

Ціна реалізації газу внутрішнього ви‑
добування на конкурентному ринку, де 
частина газу імпортується, обмежується 
найнижчою ціною імпортованого газу. 
Тобто, якщо внутрішній виробник за‑
пропонує ціну вищу за імпорт, споживач 
придбає газ в постачальника імпортова‑
ного газу, та навпаки.

Цей механізм ринкового визначення 
роздрібної ціни газу має результатом 
максимальний економічно обґрунтова‑
ний рівень видобування газу в країні та 
зменшення обсягу імпортованого газу.

Якщо споживач запропонує за газ нижчу 
ціну, ніж готові платити інші споживачі, 
постачальник продаватиме газ спожива‑
чам, готовим платити більше. Зрештою, 
ціна на газ встановиться на компромісно‑
му рівні, прийнятному як для споживачів, 
так і для постачальників.

Собівартість видобування газу з різних 
типів родовищ є різною.

Видобуток традиційного газу з існуючих 
свердловин дійсно не вимагає суттєвих 
капітальних інвестицій, тому на видобу‑
вання тисячі кубометрів газу підприєм‑
ство може витрачати 25‑35 дол./ткм. На 
жаль, такі свердловини мають обмеже‑
ний термін функціонування. В результаті 
відбору газу з часом зменшується рівень 
природнього тиску газу у покладі, і обсяг 

видобутку знижується.

Для того, щоб певний час продовжувати 
видобувати газ з такої свердловини на 
попередньому рівні, підприємство може 
встановити дожимну компресорну стан‑
цію, яка буде відкачувати газ з підземного 
родовища. Можна вжити також інших 
заходів для збільшення видобутку. Такі 
заходи вимагають додаткових інвестицій. 
Згодом свердловина неминуче виснажу‑
ється до такого рівня, коли будь‑які дії зі 
збільшення видобутку не є економічно 
обґрунтованими.

В такому випадку підтримати рівень 
свого видобутку на сталому рівні підпри‑
ємство може лише за рахунок буріння 
нових експлуатаційних свердловин. Аби 
забезпечити собі можливість буріння на 
нових площах, підприємство має заздале‑
гідь, за 2‑3 роки, отримати нові ліцензії та 
інвестувати в розвідку і буріння. Не кожна 
пробурена свердловина є продуктивною, 
навіть на розвіданому родовищі. Тому 
частина спроб облаштувати нові свердло‑
вини не будуть вдалими.

Для здійснення такої роботи підпри‑
ємство має вкладати відповідні кошти. 

Обсяг таких інвестицій залежить від типу 
родовища, глибини залягання продук‑
тивних пластів та інших геологічних 
і технічних умов. Менеджмент видо‑
бувної компанії приймає рішення щодо 
придбання нових ліцензій та розробки 
родовищ в залежності від ціни реалізації 
газу, на яку компанія може сподіватися 
у майбутньому.

Таким чином, вища ціна реалізації дозво‑
ляє видобувнику облаштовувати свердло‑
вини з вищою собівартістю видобування. 
Це, в свою чергу, дозволяє збільшити 
обсяги видобування газу.

Для країни, що імпортує газ, економічно 
виправданим є розвиток всіх родовищ, 
де собівартість видобування буде хоча б 
на долар нижче за ціну імпортованого 
газу. Надлишкові доходи виробників 
з низькою собівартістю видобування 
держава вилучає за допомогою стягнен‑
ня плати за ліцензії, ренти або інших 
податків та відрахувань.

Дерегуляція цін на видобутий газ сти‑
мулює розробку максимальної кількості 
родовищ, де видобування є економічно 
виправданим, та забезпечує при цьому 
значні податкові надходження до держав‑
ного бюджету.

Якщо ціну на газ утримують на рів‑
ні близько собівартості видобування 
з існуючих свердловин, це виключає 
будівництво нових свердловин, попри те, 
що газ, який можна було видобути з них, 
є дешевшим за імпортований. В резуль‑
таті Держава недоотримує значний обсяг 

СОБІВАРТІСТЬ ВИДОБУВАННЯ ГАЗУ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ТИПУ 

СВЕРДЛОВИНИ, ДОЛ./ТКМ

 

0

100

200

300

400

Видобуток 

традиційного газу з 

існуючих 

Видобуток газу із 

ущільнених порід 

на нових родовищах

Видобуток 

традиційного газу з 

нових свердловин на 

освоєних родовищах

Видобуток 

сланцевого газу 

(оцінка)

свердловин

50-80

180-280

250-350

25-30

ВАРІАНТ 1: ЦІНА НА ГАЗ ВНУТРІШНЬОГО ВИДОБУВАННЯ 

НА РІВНІ ІМПОРТОВАНОГО ГАЗУ

25-30

0

50

100

150

200

250

300

350

Видобуток 

традиційного газу з 

існуючих 

Видобуток газу із 

ущільнених порід 

на нових родовищах

Видобуток 

традиційного газу з 

нових свердловин на 

освоєних родовищах

Видобуток 

сланцевого газу 

(оцінка)

свердловин

50-80

180-280

250-350

Максимальний можливий обсяг відрахувань до держбюджету

Ціна імпортованого газу

Недостатньо 

економічних стимулів 

для видобування

ЩО Б ЗМІНИЛОСЯ, 

ЯКБИ ЦІНА УКРАЇНСЬКОГО ГАЗУ БУЛА 

РИНКОВОЮ

ЩО ЗМІНИЛОСЯ Б, ЯКБИ ЦІНА УКРАЇНСЬКОГО ГАЗУ БУЛА 

РИНКОВОЮ?

В 2014 РОЦІ НАФТОГАЗ ЗАКУПИВ

ЗА ЦЕЙ ГАЗ НАФТОГАЗ ЗАПЛАТИВ

13,7  

млрд куб. 

українського  

газу

6,0  

млрд грн

Укграз-

видобуванню
6%

з них: 

2 млрд грн

 

повернулося в бюджет 

України у вигляді рен-

ти 20% та податків

з них: 0

 грн

 поверну-

лося в бюджет Укра-

їни у вигляді ренти 

та податків

4 млрд грн 

залиши-

лось у Укргазвидобу-

вання на покриття 

операційних витрат

85 млрд грн

 сплачені 

за кордон та не бу-

дуть працювати на 

українську економіку

19,3  

млрд куб. 

імпортованого 

газу

85,0

млрд грн

іноземним

продавцям

94%

Довідково: на покриття інших витрат Нафтогазу, крім безпосередньої оплати газу за контрактами, закладено 

менше 1% роздрібної ціни

58%

42%

ЯКБИ ЦІНА БУЛА РИНКОВОЮ, В 
2014 РОЦІ НАФТОГАЗ ЗАПЛАТИВ БИ 
БІЛЬШЕ УКРАЇНСЬКОМУ ВИРОБНИКУ

РЕЗУЛЬТАТИ:

1. Заможні допомогають бідним: наповнення 

бюджету України на соціальні потреби, в т.ч. 

субсидії та пенсії

2. Розвиваємо власне виробництво та 

зменшуємо частку імпорту: час від початку 

інвестування до збільшення виробництва – 2-3 

роки

3. Держава регулює розподіл грошей між 

бюджетом та виробником: в 2014 р. рента була 

20%, в 2015 р. – вже 70%

з них: 

37 млрд грн

 

додаткових коштів 

повернулося б в 

бюджет України у 

вигляді ренти 20% та 

податків

20 млрд грн 

додаткових коштів 

залишилося б у 

Укргазвидобування на 

розвиток видобування 

газу в Україні (рента 

– 70%) 

58%

42

43

СТРАТЕГІЯ ТА РЕФОРМИ

податкових надходжень та витрачає 
додаткові кошти на імпорт газу.

НИЗЬКА СОБІВАРТІСТЬ ВИДО-

БУТКУ ГАЗУ УКРГАЗВИДОБУ-

ВАННЯ – ПРИЧИНА БИТИ НА 

СПОЛОХ

Якщо не робити необхідних інвестицій 
та покладатися на видобування лише 
з існуючих свердловин, на певний час 
можна знизити витрати підприємства та, 
відповідно, собівартість поточного видо‑
бування. Але вже за декілька років така 
політика неминуче спричинить падіння 
видобутку.

Саме в такому становищі протягом 
останніх років знаходиться Укргазвидо‑
бування, найбільша за обсягом виробни‑
цтва газу компанія України. Її витрати на 

виробництво в рази нижчі, ніж витрати 
приватних підприємств, які працюють 
в аналогічних геологічних умовах.

Зокрема, за однією з найбільших статей 
витрат – витратами на буріння сверд‑
ловин – показники Укргазвидобування 
втричі нижчі за середній рівень у приват‑
них видобувників в Україні та в 4,6 разів 
нижче, ніж в інших країнах Європи.

При цьому термін буріння свердловини 
глибиною 4500 м засобами Укргазвидо‑
бування складає 9 місяців, обладнання 
компанії технічно застаріле та ненадійне. 
В приватних українських видобувників 
таку свердловину пробурюють в серед‑
ньому за 3 місяці, а у світових компаній‑а‑
налогів – за 1,5 місяці.

Дохід, який Укргазвидобування отримує 
після збільшення ренти з 20% до 70% 
в 2015 році – трохи більше 20 дол./тис. 
куб. м. Такі доходи не здатні покрити на‑
віть операційні витрати на підтримку вже 
функціонуючих свердловин. Приватні 
видобувники отримують за свій газ до 
130 дол./тис. куб. м після відрахування 
ренти. Навіть за такого рівня більшість 
з приватних компаній заявила про 
скорочення інвестиційних програм. Для 
порівняння, в другому кварталі 2015 року 
Україна закуповувала імпортований газ 
за ціною близько 268 дол./тис. куб. м.

Якщо терміново не змінити цінову та 
податкову політику щодо найбільшого 
виробника газу в Україні, розробка нових 
родовищ на майбутнє буде неможливою. 
Без інвестицій видобуток Укргазвидобу‑
вання (з урахуванням спільних підпри‑
ємств) знизиться з близько 15 млрд куб. м 
газу в 2014 році до 10 млрд куб. м газу 
в 2020 році. Середньозважена собівар‑
тість видобутого газу при цьому зали‑
шиться низькою, але Україна витрача‑
тиме значно більші кошти на закупівлю 
імпортованого газу.

«ДЕШЕВИЙ» ГАЗ ДЛЯ ВСІХ ЗА-

НАДТО ДОРОГО ОБХОДИТЬСЯ 

УКРАЇНЦЯМ

Теза про «дешевий український газ» для 
всіх роками слугувала прикриттям для по‑
літиків‑популістів, які спустошили бюджет 
держави та залучили мільярдні кредити 

на покриття різниці між справжньою ці‑
ною газу й тими сумами, які люди бачили 
в своїх рахунках.

Ці кредити з відсотками доведеться від‑
давати нинішньому поколінню українців 
та їхнім дітям. Саме ті популісти, які зараз 
знову обіцяють «дешевий газ», заробили 
величезні статки на торгівлі газом та на 
посередництві між Україною і Газпромом.

КОМУ НАЙБІЛЬШЕ ВИГІДНИЙ 

ДЕШЕВИЙ ГАЗ?

Звіт Світового банку показує, що найза‑
можніші українці отримують в середньо‑
му вдвічі більше державної допомоги 
у вигляді дешевого газу, ніж найбідніші. 
За даними Нафтогазу цей розрив може 
бути значно більшим.

Звичайні українські родини живуть 
у будинках розміром до 100 кв. м та 
споживають в середньому близько 
2500‑3000 куб. м газу на рік. Різниця 
між повною ціною газу й тими сумами, 
які люди бачили у своїх платіжках до 
1 квітня 2015 року, складала приблизно 
21 тис. грн на рік (позначено синім кольо‑
ром на графіку).

При переході на повну ціну газу малоза‑
безпечені родини отримують право на 
адресну субсидію від держави (позначено 
зеленим кольором на графіку нижче).

Заможні люди, зазвичай, живуть в наба‑
гато більших маєтках. У такому маєтку 
за рік можуть використати понад 30 тис. 
куб. м газу. Відповідно, завдяки дешевому 
газу такі люди отримують від держави 
допомогу майже вдесятеро більшу, ніж 
звичайні споживачі.

Крім того, таким родинам часто належить 
декілька маєтків, що збільшує обсяг дер‑
жавної допомоги в рази. При переході на 
повні ціни на газ заможні споживачі не 
матимуть права на отримання субсидій та 
муситимуть платити за свій газ самостій‑
но, без державної допомоги.

Відтак, допомога з держбюджету надава‑
тиметься лише тим родинам, які справді 
її потребують. Решта коштів має йти на 
заміну систем опалення та утеплення 
будинків, а також на збільшення видобу‑
вання газу в Україні.

Укргаз-

видобу-

вання

9

̴3

̴1,5

Приватні

українські

видобувники

Світова

практика

ЧАС БУРІННЯ СВЕРДЛОВИНИ

ГЛИБИНОЮ 4 500  МЕТРІВ
Місяців

за рахунок дешевого газу для всіх

за рахунок субсидій незаможним

ОБСЯГИ ДЕРЖАВНОЇ ДОПОМОГИ НА МАЄТОК ТА НА БУДИНОК

 

   

 

 

180 000

грн 

на рік

21 000

грн 

на рік

Як було до 1 квітня

Як має бути

21 000

грн 

на рік

0

грн 

на рік

Допомога держави у вигляді дешевого газу (отримують і багаті, і незаможні)

Оплата споживачем

Допомога �держави у вигляді субсидій (отримують лише незаможні споживачі)

СКІЛЬКИ ДОПОМОГИ ВІД ДЕРЖАВИ ОТРИМУЄ ВЛАСНИК 

ТИПОВОГО БУДИНКУ

 

 

 

 

 

0

10 000

20 000

30 000

4 800

21 000

Роздрібні ціни

травня 2014 р.

4 800

10 000

11 000

Роздрібні ціни

квітня 2015 р.

4 800

21 000

Ринкові 

роздрібні ціни

ВАРІАНТ 2: ЦІНА НА ГАЗ НА РІВНІ СОБІВАРТОСТІ ПОТОЧНОГО

ВИДОБУТКУ, ДОЛ./ТКМ

25-30

0

50

100

150

200

250

300

350

Видобуток 

традиційного газу з 

існуючих 

Видобуток газу із 

ущільнених порід 

на нових родовищах

Видобуток 

традиційного газу з 

нових свердловин на 

освоєних родовищах

Видобуток 

сланцевого газу 

(оцінка)

свердловин

50-80

180-280

250-350

Максимальний можливий обсяг відрахувань до держбюджету

Ціна імпортованого газу

Регульована ціна

Регульована ціна

Недостатньо 

економічних стимулів 

для видобування

Укргазвидобування

 

Приватні видобувники

  

в Україні

Колумбія

Оман

Австралія

Казахстан

Польща

Нідерланди

Румунія

0

500

1 000

1 500

2 000 2 500

ПОРІВНЯННЯ ВИТРАТ: БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН, ДОЛ./М

СКІЛЬКИ ДОПОМОГИ ВІД ДЕРЖАВИ ОТРИМУЄ ВЛАСНИК 

ТИПОВОГО БУДИНКУ

ПІДНІМАТИ РОЗДРІБНІ ЦІНИ ДЛЯ ВСІХ ТА ДАВАТИ ПРЯМІ 

СУБСИДІЇ ТИМ, ХТО ЇХ ПОТРЕБУЄ, ТРЕБА, АБИ ДЕРЖАВА НЕ 

ПЛАТИЛА ЗА БАГАТИХ

ПРИПУЩЕННЯ:

Опалювана площа, кв. м 

90

Кількість мешканців 

4

Норми споживання газу

На опалення житла, куб. м газу на 1 кв. м площі 

3,6

На приготувння їжі та підігрів води, куб. м газу на 1 особу, з лічильником 

9

Обсяг споживання газ на рік, куб. м  

2 700

Допомога держави у вигляді дешевого газу
Оплата споживачем

Роздрібні ціни

травня

2014 р.

 

Роздрібні ціни

квітня

2015 р.

Ринкові 

роздрібні

ціни

 

110 000

210 000

290 000

180 000

80 000

0

100 000

200 000

300 000

ВИТРАТИ АБОНЕНТА НА ОПЛАТУ ГАЗУ, ГРН НА РІК

 

 

 

 

 

 

СКІЛЬКИ ДОПОМОГИ ВІД ДЕРЖАВИ ОТРИМУЄ ВОЛОДАР 

ТИПОВОГО МАЄТКУ

ПРИПУЩЕННЯ:

Опалювана площа, кв. м 

588

Кількість мешканців 

6

Норми споживання газу

На опалення житла, куб. м газу на 1 кв. м площі 

7

На приготувння їжі та підігрів води, куб. м газу на 1 особу 

18

Обсяг споживання газув рік, куб. м 

30 108

44

45

СТРАТЕГІЯ ТА РЕФОРМИ

КОРПОРАТИВНЕ    

УПРАВЛІННЯ

2014 рік став для Нафтогазу дійсно 
трансформаційним. Зміни у діяльності 
компанії стали наслідком роботи зде‑
більшого нового керівництва, яке взяло 
на себе відповідальність за вирішення 
проблем і завдань, які накопичувались 
в Нафтогазі впродовж багатьох років.

Але сьогоднішній формат корпоратив‑
ного управління не є оптимальним: на‑
ціональна реформа ринку газу й нафти 
вимагає чітких та прозорих механізмів 
взаємодії компанії зі своїми кінцевими 
власниками (громадянами) та їх пред‑
ставниками (Кабміном та профільним 
міністерством).

Більше того, з огляду на її соціальну 
і економічну важливість, щоденна 
діяльність Нафтогазу може забезпечу‑
ватись лише високою компетентністю 
та незалежністю залучених керівників 
і членів наглядової ради компанії, 
а не їх близькістю до тих чи інших полі‑
тичних сил.

Реформа ринку газу й нафти стане мож‑
ливою лише за умови, що трансфор‑
муватиметься один з основних його 
суб’єктів – Нафтогаз. Тому вдосконален‑
ня системи корпоративного управління 
компанією є ключовим та невідворот‑
ним елементом реформи усього ринку.

Нинішня команда керівників Нафтогазу 
усвідомлює потребу у змінах і готова 
проводити їх разом із іншими суб’єк‑
тами реформи – Кабінетом Міністрів, 
Верховною Радою, іншими державни‑
ми органами та міжнародними інститу‑
ціями.

КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ: 

СТАН ТА ВИКЛИКИ ПОТОЧНОЇ 

СИСТЕМИ

Поточна система корпоративного управ‑
ління Нафтогазу є спадщиною попе‑
редніх років, коли компанія використову‑
валась як інструмент надання державою 
соціальних благ і перерозподілу бю‑
джетних коштів, а також була знаряддям 
політичного впливу. З дня заснування 
компанії і по сьогодні значна частина пи‑
тань діяльності Нафтогазу – як внутріш‑
ніх, так і зовнішніх – регламентується 
безпосередньо державними органами 
законодавчої та виконавчої влади.

Власники Нафтогазу

Нафтогаз є національною акціонер‑
ною компанією, тобто народ України 
є основним та кінцевим акціонером 
(власником) Нафтогазу. В свою чергу, 
Кабінет Міністрів і Міненерговугілля – це 
державні органи, що представляють 
інтереси громадян у компанії. Проте на 
практиці ці два державні органи діють як 
власники Нафтогазу, а по відношенню 
до керівництва Нафтогазу – як їхні безпо‑
середні керівники.

У внутрішніх документах Нафтогазу Ка‑
бінет Міністрів формально визначений 
як «засновник», а Міненерговугілля – як 
«акціонер» компанії. Проте права на 
здійснення управління компанією між 
двома органами поділені нечітко. Кабмін 
має певні виняткові права щодо внесен‑
ня змін до установчих документів, статут‑
ного капіталу і погодження важливих 
угод (наприклад, щодо передачі активів). 

Більше того, в межах структури дер‑
жавних органів Кабмін формально має 
перевагу над міністерством, тому у бага‑
тьох питаннях діяльності Нафтогазу існує 
практика підпорядкування рішенням та 
політичному впливу Кабінету Міністрів.

Поточне нечітке визначення структури 
власності компанії породжує ризик того, 
що керівництво Нафтогазу буде схильне 
діяти в інтересах уряду і, відповідно, кон‑
кретних політичних сил, а не в інтересах 
народу України. Фактично, громадяни 
України не мають прямого впливу на 
компанію та доступу до загальних зборів 
акціонерів чи до наглядової ради, а, отже, 
не можуть брати участі у керівництві ком‑
панією та впливати на її стратегію.

Загальні збори акціонерів

Загальні збори відповідають за затвер‑
дження стратегії компанії, обрання 
та звільнення членів правління, за‑
твердження річного звіту та бюджету 
Нафтогазу. На практиці функції загальних 
зборів виконує Міненерговугілля.

Більше того, річні бюджети Нафтогазу та 
його дочірніх компаній також обов’яз‑
ково затверджуються Кабміном, що ви‑
могає погодження з низкою міністерств 
та інших органів влади. Це фактично 
повторює деякі ключові функції загаль‑
них зборів. Таким чином, застосовується 
ще один інструмент прямого впливу 
державних органів на компанію.

Наглядова рада

Функція моніторингу діяльності Нафто‑
газу офіційно належить наглядовій раді. 

Проте, з 2005 року цей орган також 
контролює Міненерговугілля. Членами 
наглядової ради виступають три посадо‑
ві особи профільного міністерства, сім 
представників з шести інших міністерств, 
а також представник Фонду держмайна.

Така наглядова рада не є незалежною 
через конфлікт інтересів представників 
уряду. Регулятивна чи соціальна функ‑
ція, яку вони виконують в уряді, може 
не співпадати з інтересами Нафтогазу як 
компанії та суб’єкта ринку газу й нафти, 
а також громадян України як кінцевих 
власників групи.

Крім того, наразі наглядова рада Нафто‑
газу є недієздатною. Поточний склад наг‑
лядової ради було затверджено в серпні 
2013 року. Більшість її членів, в т.ч. го‑
лову, було звільнено з роботи в органах 
державної виконавчої влади. У зв’язку 
з цим протягом 2014 – 2015 років. засі‑
дання наглядової ради не скликалися та 
не проводилися. Протягом останнього 
періоду питання, віднесені до компетен‑
ції наглядової ради, на практиці вирішу‑
валися загальними зборами акціонерів, 
у особі Міненерговугілля.

Керівництво Нафтогазу запропонувало 
міністерству прийняти рішення про 
припинення повноважень поточного 
складу наглядової ради компанії і обрати 
новий склад після приведення структури 
корпоративного управління Нафтогазу 
у відповідність до принципів корпора‑
тивного управління Організації еконо‑
мічного співробітництва та розвитку 
(ОЕСР). Така реформа включена до плану 
заходів щодо реформування газового 
сектору, затвердженого урядом в берез‑
ні 2015 року.

Ревізійна комісія та аудит

Внаслідок значної суспільної недовіри 
з одного боку, та популістських полі‑
тичних рішень з іншого, моніторинг 
діяльності Нафтогазу періодично або 
постійно здійснює низка різноманітних 

державних органів. Ці перевірки та 
ревізії часто накладаються та повторю‑
ються. Державна влада в особі Дер‑
жавної фінансової інспекції здійснює 
безпосередній контроль за щоденною 
діяльністю Нафтогазу. Для цього в при‑
міщенні компанії окремо виділено спе‑
ціальні постійні приміщення – кабінети 
посадових осіб Державної фінансової 
інспекції.

Згідно з установчими документами 
Нафтогазу, перевірка фінансово‑госпо‑
дарської діяльності компанії здійснюєть‑
ся ревізійною комісією, яка обирається 
загальними зборами акціонерів у кіль‑
кості 5 осіб строком на 5 років. Поточний 
склад ревізійної комісії призначено 
в жовтні 2013 року. До складу комісії 
входять представники Міненерговугілля, 
НКРЕ, Дежфінінспекції та Міністерства 
доходів і зборів. У зв’язку зі звільненням 
голови ревізійної комісії з Міненерго‑
вугілля, засідання ревізійної комісії не 
можуть проводитися.

Керівництво Нафтогазу запропонувало 
Міненерговугілля прийняти рішення 
про припинення повноважень поточно‑
го складу ревізійної комісії компанії та 
приведення структури корпоративного 
управління компанією у відповідність 
до принципів корпоративного управлін‑
ня ОЕСР.

Для покращення внутрішнього контр‑
олю за діяльністю підприємств групи 
нове керівництво компанії створило 
департамент внутрішнього аудиту, 
підпорядкований безпосередньо 
голові правління. Крім того, звітність 
щодо результатів діяльності компанії 
тепер перевіряє провідна міжнародна 
аудиторська група Deloitte, яку обрали 
за результатами відкритих конкурсних 
торгів.

Керівництво та правління

Операційне керівництво компанією здій‑
снюють голова правління та сім керів‑

ників вищої ланки, які відповідають за 
різні функціональні напрями. Троє з них 
входять до складу правління компанії, 
тобто були узгоджені з Міненерговугіл‑
лям і призначені Кабінетом Міністрів. 
Ще четверо топ‑менеджерів мають схожі 
обсяги відповідальності з членами прав‑
ління, проте не були включені до складу 
правління.

Враховуючи рівень відповідальності 
та кваліфікації, яких вимагає поточний 
стан групи, залучення топ‑менеджерів 
є суттєвим викликом для Нафтогазу. 
Це завдання додатково ускладнюється 
тим, що поточний рівень винагороди 
для членів правління та менеджерів 
вищої ланки є набагато нижчим за 
ринковий. Після Революції Гідності 
Нафтогазу вдалося залучити топ‑мене‑
джерів та інших співробітників високої 
кваліфікації, вмотивованих свідомим 
бажанням реалізувати вкрай необхідну 
реформу газового ринку України. При 
цьому зберігається високий ризик того, 
що Нафтогаз не зможе втримати цих 
співробітників, особливо у разі зміни 
державного курсу на здійснення ґрун‑
товних реформ.

Прийняття рішення про затвердження 
умов контрактів, які укладатимуться 
з членами правління, встановлення 
розміру їх винагороди є виключною ком‑
петенцією наглядової ради Нафтогазу. 
Умови контрактів з поточними членами 
правління Нафтогазу наглядовою радою 
не затверджувалися. Умови трудового 
контракту з головою правління затвер‑
джені Міненерговугіллям.

Кабінет Міністрів та Міненерговугілля 
мають інструменти впливу на щоденне 
управління Нафтогазом. Призначення 
керівництва дочірніх компаній Нафто‑
газу також безпосередньо залежить 
від Кабміну. Це підвищує ризик того, 
що вектор розвитку Нафтогазу та його 
дочірніх компаній може змінитись 
в разі політичних змін чи інтересів.

46

47

СТРАТЕГІЯ ТА РЕФОРМИ