Конструювання трикотажних виробів та основи швейної технології - частина 1

Конструювання трикотажних виробів

Конструювання, художнє проектування - це вид художньої

діяльності,  в  результаті  якої  промислові  вироби  крім  привабливого
зовнішнього  вигляду  отримують  властивості  та  структурні  зв'язки,  що
забезпечують  їх  функціональну  та  композиційну  єдність.  Процес
конструювання полягає у визначенні розмірів, форми та деталей виробів,
побудова їх креслень на площині.

Конструкція виробу - це його будова, представлена у вигляді

креслення або комплекту лекал в їх взаємному розташуванні з вказівкою
розмірів та методів їх виготовлення.

Один із способів конструювання - розтин складних поверхонь

виробу на окремі частини з подальшою побудовою креслень.

Особливістю трикотажних виробів є те, що при одяганні на фігуру

вони утворюють складну поверхню. Для цього необхідно визначити
розміри припусків для отримання потрібного силуету та фасону.

Одним з основних завдань конструювання є отримання з плоского

полотна просторової форми такими методами:

1. Використання посадки (утворення опуклої форми).
2. Розкрій полотна на частини.
3. Виточки.
Прийоми посадки: плечовий зріз при зшиванні (10,7÷1см); можлива

посадка пройми з рукавом. Для створення просторової форми в жіночих
трикотажних виробах використовуються виточки або посадка бічного
зрізу полички.

Трикотажні вироби займають одне з провідних місць у гардеробі

споживача. Вони повинні відповідати ряду вимог:

1. Мати гарний зовнішній вигляд.
2. Бути комфортними, зберігати при носінні колір, розміри та

форми, надані їм в процесі проектування або виготовлення.

3. Зберігати міцність до розривних навантажень, протиранню, дії

світлопогоди при виконанні таких умов:

• тиск на тіло;
• повітропроникність;
• теплозахищеність.
Для верхніх трикотажних виробів головним є гарний зовнішній

вигляд, зберігання форми при максимальному комфорті.

Для білизняних виробів - окрім комфорту важливим є тиск на тіло

людини.

Для спортивних виробів - комфорт, красота зовнішнього вигляду,

міцність швів.

Засобом виконання всіх цих вимог є вибір для кожного окремого

випадку оптимальних розмірів деталей, створення розмірів конструкції.

Етапи розвитку одягу

ІІІ

5 тис. до н.е.
Прототип
одягу: шкури,
листя.

До 9 ст. н.е.
Драпіровка
одягу.

До 12 ст. н.е.
Кроєний одяг.

До 19 ст. н.е.
Кравецька
справа.

З 19 ст. н.е.
Швейна
промисловість.

Подія винаходу ткацького станка призвела до виробництва виробів

з  тканини,  спочатку  драпірованих,  потім  шитих.  Кравецька  справа
виникла  у 12 ст.,  одяг  називався  „Порти",  а  майстри - кравці.  В16  ст.
з'явилась інша назва одягу „Сукня”. Перші спроби зшити одяг з'явились з
бажанням людей підкреслити одягом красу форм тіла. Для цього з боків
робили  вирізи  і  з'єднували  деталі  за  допомогою  шнурівки.  Рукава  були
самостійним  видом  одягу.  Штанини  не  зшивали,  а  надягали  на  кожну
ногу  окремо.  В 14 ст.  розділили  одяг  по  горизонталі  і  виник  новий  вид
жіночого костюму, який проіснував до 19 ст. В 1789 р. відбувся поштовх
у нових формах одягу - поява піджака і брюк. В середині 19 ст. з'явилась
перша система крою, до цього одяг шили по патронам. Наприкінці 19 ст.
з'явились  швейні  машини,  одяг  став  схожий  на  сучасний,  зросла
продуктивність праці, ускладнились форми деталей крою.

Характерна особливість 20 ст. - принципово новин тип одягу і

швидка зміна мод.

Вік людини і форма одягу

В будь-якому віці людина має свої відмінні особливості; необхідно

підкреслювати певні риси зовнішності, окремі частини тіла формою і
деталями одягу (формою ансамблю).

Форма одягу і пори року

Форма і колір одягу, його доповнень, тобто зачіска., макіяж,

прикраси можуть образно виражати настрій людини в залежності від
зміни пори року.

Весна - піднесений настрій, молодість., сприйняття предметів

емоційно, кольори чисті, косметика легка, одяг з елементами недбалості.

Літо - одяг легкій та яскравий, акцент на шкіру і тіло, візерунок

тканини збільшений, косметика мінімальна, можна підкреслити губи.

Осінь - характерна деяка важкість, колір одягу та доповнень

складний, приглушений, косметика посилюється, акцент на зачіску.

Зима - відчуття легкості, тканини та матеріали теплі та м'які,

об'ємні; оздоблення - хутро; косметика підкреслює колір шкіри обличчя,
прикраси натуральні (дерево, каміння, золото, срібло).

Асортимент трикотажних виробів

Це склад та співвідношення різних видів товарів. Все, що можна

виготовити з трикотажу. Передусім це одяг та його доповнення.

Одяг - сукупність предметів або предмет, який вкриває (одягає)

тіло людини. В одяг не входять головний убір, рукавички, взуття,
панчохи.

Сукня – це весь одяг окрім білизни та взуття або верхній жіночій

одяг, що закриває тулуб та ноги (частково або повністю в залежності від
моди).

Костюм - комплект чоловічого, жіночого або дитячого одягу, який

складається з двох або більше предметів; сукупність виробів, якими
людина вкриває своє тіло, включаючи головний убір, рукавички, панчохи,
шарфи, взуття, шкарпетки, хустки.

Комплект - повна кількість взаємозамінних предметів одягу або

доповнень для виконання однієї функції (капелюх, шарф, хустка,
рукавиці, рукавички), виготовлених з одного полотна.

Гарнітур – набір предметів певного призначення, як правило з

одного й того ж полотна (набір білизни).

Туалет - сукупність одягу та взуття, рукавичок, панчішно-

шкарпеткових виробів, сумки, прикрас, зачіски та макіяжу.

Гардероб - сукупність всього одягу людини або родини, тобто

комплект одягу та доповнень.

Зміна асортименту трикотажних виробів відбувається відповідно до

вимог моди за рахунок кількості предметів, з яких складається одяг.
Наприклад, модним може бути однопредметний одяг (сукня модніша за
костюм) або багатопредметний (гарнітур білизни модніший за сорочку).

При короткій довжині суконь із асортименту панчішно-

шкарпеткових виробів колготи стали моднішими за панчохи. Останнім
часом модним стало рішення одягу в ансамблі: сукня з жакетом або
пальто, майка та кофта.

Фактори, що характеризують різновид асортименту:
1. Геометрична форми.
2. Конструктивне рішення.

3. Спосіб виробництва.

Способи отримання трикотажних виробів

Розкрійний

Напіврегулярний

Регулярний

Комбінований

50% від загального
випуску, полотно
розкроюють подібно
до тканин; має
трубчату або плоску
форму; недолік -
велика кількість
відходів.

Полотно в'яжеться
у вигляді купона,
плоскої або
трубчатої форми;
відходи на 2-5%
менші, ніж при
розкрійному
способі.

В'яжеться на
спеціальних машинах
чи автоматах
(котонних,
плоскофангових, ЧА)
по контуру, не вимагає
підкрою або підкрой
незначний, найбільш
економічний, але дуже
трудомісткий при
в'язанні.

Сукупність
напіврегулярного
та регулярного або
розкрійного з
напіврегулярним.

Класифікація трикотажних виробів

Асортимент поділяється на вироби - сам одяг (верхній чи білизну)

та вироби-доповнення (шарфи, капелюхи, рукавички). Вироби
поділяються на: жіночі, чоловічі та дитячі.

Дитячі діляться по віку; чоловічі та жіночі - для молоді та

дорослих.

По призначенню одяг поділяється на: побутовий, виробничий, для

спорту та відпочинку, спортивний (професійний), показовий.

Побутовий поділяється на: домашній, повсякденний, діловий,

нарядний (денний та вечірній), для урочистих подій.

Костюм для спорту та відпочинку може бути: заміський,

дорожній, пляжний.

Спортивний костюм пов'язаний зі спортивною професією;

класифікується за видами спорту: гімнастичний, лижний тощо.

Показовий розрізняють: карнавальний. естрадний, театральний.
Клас виробничого одягу: спеціальний одяг, технологічний,

службовий.

Спеціальний одяг поділяється на 14 груп та 36 підгруп.
Технологічний - медична, харчова, хімічна.
Службова - міліцейська, пожежна, військова, залізнична тощо.

Мода

Слово „мода” (від лат. першооснова) означає образ, міра, спосіб,

образ чогось нового, свіжого та цікавого. Міра - співвідношення між
одягом максимально зручним та нарядним.

Мода - тимчасове панування естетичного смаку у відношенні до

естетичних об'єктів, явищ. Існує багато визначень моди: мода мінлива;
відображає риси, властиві даному відрізку часу; характеризує напрям та

содержание .. 1 2 3 ..