| РЕФЕРАТ
Загальна характеристика системи освіти США
1. З історії виникнення американської системи освіти
Коли європейські колонізатори вперше висадились на березі Нового Світу, їм довелося вирішувати проблему, як зберегти на чужині і примножити свою культурну спадщину. Найкращим вирішенням проблеми стало відкриття міських шкіл.
Протягом 30-ти років після заснування першого поселення в Масачусетсі (у 1620 році) усі селища наймали вчителів для навчання дітей читанню, письму та арифметиці, а також релігійним дисциплінам. У більшості селищ відкривалося граматичні школи, в яких готували учні для подальшого навчання в університетах. У 1787 році Континентальний Конгрес зажадав від місцевих органів самоврядування виділення, закріплення та збереження земельних ділянок для державних шкіл у кожному містечку на північному заході американського континенту.
Гарвард (Масачусетс), як університет, був заснований у 1636 році, а університетський коледж Уїльям і Мері (Вірджинія) – у 1693 р. До 1776 року, напередодні Революції, на території Америки було 14 коледжів, а ще біля двох десятків відкрилося до 1800 року. У той час навчання складалося не тільки з класичних традиційних елементів, воно включало в себе також навички, необхідні для формування нової північно-африканської нації. Американці в організації освіти широко запозичали досвід своїх предків – англійців, французів і німців. Як результат, до кінця IX століття школи змогли запропонувати учням вивчення латині, тваринництва, арифметики, курси ведення домашнього господарства і догляду за дітьми та хворими.
Коли американці переселилися на захід країни, їх ставлення до освіти не змінилося, але її необхідно було адаптувати до існуючих прерій і пустель. Кожен штат, відповідно до своєї конституційної юрисдикції, розробляв і впроваджував свій навчальний план, стандарти і цілі навчання. Общини збільшували фінансування як будівництва закладів освіти, так і самої освіти.
Акт (закон) Морилля 1862 року вніс докорінні зміни в систему вищої освіти. Цей акт (закон), який було прийнято Конгресом, дарував общинні землі штатам з метою надання земельних ділянок навчальним закладам (коледжам) «сільського господарства та механіки». Ці коледжі здійснювали підготовку учнів до «повсякденних справ та професій».
Саме у таких коледжах була узаконено професійну і технічну освіту, їх кількість збільшувалась значно швидше, ніж гуманітарних, створених за зразками приватних університетів східного побережжя країни. Сучасні найбільші державні університети США позбулися цього прагматизму, в них поєднуються професійно-технічна і гуманітарна освіта.
У 1834 році Пенсільванія створила вільну державну шкільну систему, контроль і підтримка якої здійснювалися державою. В кінці громадянської війни (у 1865 р.) освіта, починаючи від початкової школи і включаючи університет, стала доступною для всіх верств населення США.
Таким чином, державна школа стала одним з тих джерел, з яких сформувалася американська цивілізація. В цьому аспекті школи були прикладом американізації для все більшої кількості нових емігрантів кінця XIX – початку ХХ сторіччя. Навчання в школах проводилося англійською мовою, обов’язковими були граматика, література, історія Америки, основи громадянства і цивілізації. Завдяки школі Америка стала взірцем націоналізму і патріотизму, її зростаюча економічна роль була результатом «дисциплінуючою пристрасті до технічних наук».
В кінці ХІХ століття школа разом із церквою і тюрмою були ключовою опорою суспільства, общинним осередком поселенців.
Приміщення шкіл не рідко використовувалися у позаурочний час для громадських зборів, навчання дорослих, відпочинку і зустрічі молоді. У школах організовували дискусії та публічні читання, пізніше – заняття спортом. Гордість міста асоціювалася з відважністю шкільної команди атлетів. Участь у спортивних змаганнях приносила неабияку популярність школі, допомагаючи залученню різних прошарків населення до громадського життя.
Коледжі та університети, враховуючи зростаючі потреби суспільства в освіті і культурі, розробили систему заходів і створили різноманітні заклади для соціальної інтеграції. Державні університети носили назви своїх штатів, їхнє досягнення були водночас досягненнями цих штатів. Робота технічних і сільськогосподарських факультетів сприяли розвитку штатів, результати їхніх досліджень впроваджувалися в життя громадян. Згодом приватні університети перейшли на шлях того ж розвитку вважаючи себе національними установами, що мають відношення до загально визнаних пріоритетів у класичному навчанні. Пожертвування та моральна підтримка випускників, які досягли великих успіхів у житті та зробили блискучу кар’єру, а також громадських організацій сприяли успішному розвитку недержавної вищої освіти. Так само, як і податкові надходження, в свою чергу, сприяли процвітанню державних університетів.
Жодна із шкільних систем у світі, крім американської, не мали права з такою кількістю багатонаціонального учнівства – різних рас і націй, ставлячись до нього з великою ліберальністю та наполегливістю. Тому американській освіті притаманні деякі національні і соціальні проблеми. А оскільки основна фінансова підтримка надходить від держави, то освіта віддзеркалює і економічні проблеми і стреси.
Добре поставлена в школах підготовка конторських і торгових службовців нижчої категорії (молодші продавці, секретарки). Під час їх підготовки широко використовують «кооперативний план», по якому навчальний час учениць ділиться між заняттями в школі і роботою в конторі чи магазині. Найменш популярна і успішна програма промислового відділу.
Учні, що бажають після закінчення повної середньої школи поступити до університету, вибирають академічну програму навчання, а ті, які після закінчення 12-го класу отримують вузьку технічну спеціальність (машиніст поїзда, моторист дизельних машин) – технічну. Школярі, бажаючи оволодіти в середній школі спеціальністю слюсаря, електрика чи якоюсь іншою професією в галузі виробництва, ремесла, торгівлі, сільського господарства і діловодства, навчаються у школах з професіональною програмою навчання.
Учні, що навчаються по технічній і професіональній програмах отримують вузьку спеціальність і після навчання працюють по своїй спеціальності. Однак, на рівні з спеціальними предметами вони отримують і загальноосвітню підготовку, що дає можливість після закінчення школи поступати у вищі навчальні заклади.
Випускники шкіл з академічною програмою навчання отримують лише більш широкі знання із загальноосвітніх предметів і можуть вступати у вузи.
2. Реформи освіти в США другої половини ХХ століття
Реформа американської школи 60-х років, викликана радянськими успіхами в освоєнні космосу, була спрямована в основному на покращення відбору і підготовка талановитої молоді. Але вона не вивела масову американську школу з того глухого кута, в якому вона знаходилася. Програма Національної оцінки рівня освіти констатувала зниження знань учнів з усіх шкільних предметів. Багато американських коледжів і університетів вимушені запроваджувати для своїх вихованців корегуючі курси письма, читання, математики. В результаті реформи 60-х років учбові плани середньої школи досягли гігантських розмірів. В них неперервно включались курси і міні – курси, які здавались важливими місцевій общині, батькам, самим учням. «Косметика», «Підготовка до життя холостяка», «Приготування їжі», «Керування автомобілем», сотні інших вузькоутелітарних курсів витісняли із школи предмет загальноосвітнього характеру. 3 року в рік зменшувалась кількість старшокласників, що вивчали історію, географію, математику, не кажучи вже про фізику, хімію, біологію, іноземні мови. В ці роки намітилась стійка тенденція до зниження рівня і якості загальної освіти випycкників середньої школи, Число обов’язкових предметів у школах більшості штатів постійно зменшувалась. Більше половини учбових залікових одиниць, необхідних для диплома, вибирались учнями з числа предметів, що не вимагали великих зусиль, і пов’язаних з особистим обслуговуванням.
Посилено почалось впровадження так званого «відкритого навчання».
Прихильники «відкритого навчання», виходячи з максимальної індивідуалізації, вважали, що школа та її головна діюча особа – вчитель, повинні не керувати дітьми, не вести їх за собою, а йти за ними, за їх інтересами, за їх потребами. Основні риси і ознаки «відкритого навчання» полягають в наступному:
– відсутні обов’язкові учбові плани і програми;
– зміст навчання визначається самими учнями;
– ліквідовано класно-урочна система, немає твердих розкладів занять в школі;
– знання і учбова діяльність школярів ніяк не оцінюється;
– .учитель виконує в класі-функції помічника, порадника учнів;
– в школі немає другорічників і невстигаючих учнів, всі діти переходять в наступний клас з різним рівнем засвоєння тих чи інших дисциплін.
Масове запровадження в 70-х роках «відкритого навчання» не виправдало сподівань авторів проекту і привело до значного відставання американської школи. Знизився рівень знань, умінь і навичок учнів з основних видів учбової діяльності, знизилась дисципліна учнів, з’явилась, легковажність в ставленні до навчальної праці, в класах зникли спокій, робоча обстановка, стало багато шуму, що заважав роботі. Успішні реалізації освітніх рeфoрм заважає лозунг американської прагматичної педагогіки: «Учення повинно бути розвагою». Не задоволенням, яке дається роботою чи красою, а «фаном», кайфом, доступним без будь-яких зусиль.»
Тестові перевірки продемонстрували нова явище пов'язане із зростанням інформаційного буму і загальним ускладненням життя. Це «функціональна неграмотність», що визначається як нездатність зрозуміти незнайомий текст. Один з її аспектів – «культурна неграмотність».
В ході реформ 80-х років в американській школі було зроблено чимало. В ряді штатів було прийняте рішення, що передбачали:
а) переведення-учнів з класу в клас лише у випадку повного засвоєння ними програми; запровадження перевідних екзаменів;
б) збільшення залікових одиниць, які повинен набрати випускник середньої школи для отримання відповідного документа до 21;
в) впровадження навчального року до 220 днів і часу щоденного перебування учнів в школі;
г) визначення обов’язкового мінімуму знань;
д) виділення для обов’язкових предметів не менше 50% учбового часу;
е) забезпечення комп’ютерної грамотності;
в) поліпшення якості викладання;
ж) збільшення зарплати вчителів, зменшення наповнюваності класів (до 15 чоловік);
з) широке консультування учнів по телефону з питань виконання домашнього завдання.
При багатьох вадах і хибах шкільна реформа 80-х років у США – важливе явище. В багатьох штатах розроблені нові програми з обов'язкових предметів, основу яких становить необхідний для всіх мінімум знань і «консультацій». Перевірку рівня їх засвоєння проводить департамент освіти штату за допомогою стандартизованих тестів. Школи, учні яких не досягають-необхідного рівня, оцінюються як недієздатні з відповідними адміністративними санкціями. В ряді штатів запроваджені перевідні екзамени після третього. V, VIІ, IX, і XI класів.
В квітні 1991 р. в США з’явився документ, який, на наш погляд, заслуговує на увагу і аналіз: «Америка – 2000: стратегія в галузі освіти».
Викладена лаконічно констатуючи частина цього документа було точкою відліку для практичних дій. По-перше, необхідно «радикально вдосконалити сьогоднішні, школи», підвищивши їх відповідальність за результати роботи. По-друге, для учнів завтрашнього дня треба створити «нове покоління» американських шкіл.
По-третє, всі американці, що створили формальну освіту, повинні звикнути вчитись протягом усього життя, якщо вони хочуть успішно жити і працювати в сьогоднішньому світі: «Нація на грані ризику повинна стати нацією учнів», По-четверте, для досягнення успіхів в освіті не можна обмежитися школою, а слід дивитися ширше.
Цілі реалізації освітньої стратегії США в документі сформульовано так:
1. Всі діти в Америці підуть до школи підготовленими до навчання в ній.
2. Принаймні 90% учнів будуть закінчувати повну середню школу.
3. Американські учні будуть демонструвати успішне оволодіння серйозною програмою.
4. Американські учні будуть першими в світі в природничих науках і математиці.
5. Всі школи США звільняться від наркотиків і насилля. З метою успішного здійснення освітніх стратегій СШA рекомендуються:
а) посилити акцент на фундаментальних дисциплінах;
б) запровадити після закінчення школи загальнонаціональний екзамен, що відповідає світовим освітнім стандартам;
в) запровадити президентські нагород для кращих вчителів і директорів;
г) посилити диференціювання оплати праці вчителів;
д) стимулювати пoшуки вчитeлiв новаторів;
е) боротися з бюрократизмом в управлінні школою.
Через децентралізацію управління освітою в країні немає єдиної її системи. Нижчою ланкою в освіті є дошкільні заклади.
Тривалий час дитячі садки функціонували як самостійні заклади. Тепер їх відкривають при початкових школах як підготовчі чи нульові класи. Діти більш раннього віку відвідують школи – ясла.
Спеціальний тип дошкільних закладів – так звані денні центри, які обслуговують дітей переважно працюючих батьків.
Обов’язкове навчання в школі дитина починає у віці 6 років. Повний курс шкільного навчання становить 12 років.
В систему загальноосвітніх учбових закладів входить невелике число спеціальних шкіл для аномальних дітей – сліпих, глухих, розумово відсталих).
Мережа шкіл складається з державних і приватних навчальних закладів. Американська приватна чи незалежна школа ні центу не отримує від держави.
Елементарні школи, як правило, розміщуються в окремих приміщеннях і їх не зміщують із старшими класами, Учбовий план елементарної школи США включає рідну мову, математику, природознавство, суспільствознавство, працю, малювання, ліплення, музику, співи і фізкультуру.
В молодшій середній школі поглиблюється диференціація навчання. Викладання на різних рівнях доповнюється системою ефективних предметів (алгебра, біологія, іноземні мови, образотворче мистецтво, музика).
Старша середня школа розділяється на два учбові профілі:
«академічні» і «практичні». В середній школі обов’язкові предмети викладаються за програмою, єдиними для всіх шкіл штату.
В останні десятиріччя в США йдуть активні пошуки більш ефективних організаційних форм та методів навчання. Великого поширення, наприклад, набули так звані не градуйовані школи, тобто школи без поділу на класи.
В США існує великий вибір самих престижних вищих навчальних закладів. Всі навчальні заклади США носять назву університетів чи коледжів. Коледж відзначається, як самостійний вищий навчальній заклад (з дворічним, трирічним терміном навчання).
|