Главная Учебники - Разные Лекции (разные) - часть 36
|
Р Е Ф Е Р А Т з латинської мови
на тему:
«Іменник»
2008
ПЛАН РОБОТИ:
Граматичний склад латинської мови -------------------------------------------------- 2 ст. Іменник. Число і рід. --------------------------------------------------------------------- 4 ст. Відмінки ------------------------------------------------------------------------------------ 4 ст. Типи відмінювань ------------------------------------------------------------------------- 4 ст. Перша відміна ----------------------------------------------------------------------------- 6 ст. Друга відміна ------------------------------------------------------------------------------ 8 ст. Третя відміна ----------------------------------------------------------------------------- 11 ст. Третя приголосна відміна -------------------------------------------------------------- 13 ст. Третя голосна відміна ------------------------------------------------------------------ 14 ст. Третя змішана відміна ------------------------------------------------------------------ 16 ст. Деякі особливості третьої відміни --------------------------------------------------- 17 ст. Правила роду і важливіші винятки -------------------------------------------------- 18 ст. Список використаної літератури і джерел ----------------------------------------- 25 ст. Граматичний склад латинської мови
По своїй граматичній будові латинської мови належить до мов синтетичного (флективного) типу. Це значить, що, на відміну від мов з аналітичним ладом, граматичні відносини виражаються в ньому головним чином за допомогою зміни форми слова – надбавкою до основи суфіксів і флексій (закінчень). У мовах синтетичного типу слово одночасно виступає як лексична і граматична одиниця, оскільки змінна флексія слова (особові закінчення в системі дієвідмін, відмінкові закінчення в системі відмін тощо) визначає його відношення до інших слів речення. Наприклад, legit (він читає), legĭtis (ви читаєте); форма librum (знахідний відмінок однини іменника liber (книжка) вимагає в реченні перехідного дієслова тощо. Синтетичні мови протистоять аналітичним мовам, в яких слово переважно є лексичною одиницею, а граматичні зв’язки передаються службовими словами (допоміжні дієслова, особові займенники в системі дієвідмін, прийменники в системі відмін) чи порядком слів у реченні. У мовах синтетичного типу трапляються аналітичні утворення, зокрема, часи і форми перфектного пасивного ряду, І і ІІ описові дієвідміни в латинській мові. Аналітичні (описові) утворення в класичній латинській мові були тільки тенденцією розвитку, не змінюючи загального синтетичного характеру мови. Із сучасних мов до синтетичних належать українська, польська, чеська, російська, німецька та ін., до аналітичних – англійська, французька та ін. Так, ознакою особи і числа у формі дієслова є особисті закінчення: lauda-t він хвалить,
vidc-t він бачить,
laudд-mus ми хвалимо,
vidc-mus ми бачимо.
Ті ж особисті закінчення зберігаються в різних часах дійсного і умовного способів; форми відрізняються один від одного суфіксами: lauda-t він хвалить,
laudд-ba-t він хвалив,
laudд-v-i-t він похвалив,
laudд-re-l він хвалив би.
Синтетичний характер латинської мови виразно виявляється із зіставлення приведеної вище форми 3-го л. ед. ч. перфекта laudдvit (він похвалив) з
відповідними тимчасовими формами в нових мовах: it а louй, he has praised, er hat gelobt. Ознакою відмінків в латинській мові є відмінкові закінчення, приєднувані до основи імені, що схиляється: terra земля,
terra-m землю,
terrа-rum земель,
tеrrа-s землі
(вин. п. мн. числа). Частини мови поділяються на змінні й незмінні. Змінні частини мови Незмінні частини мови
1. Іменник – nomen substantīvum 1. Прислівник – adverbium 2. Прикметник – nomen adiectīvum 2. Прийменник – praepositio 3. Займенник – pronōmen 3. Сполучник – coniunctio 4. Числівник – nomen numerāle 4. Частка – particŭla 5. Дієслово – verbum 5. Вигук – interiectio Схема частин мови
Іменник. Число і рід.
Іменники, прикметники і займенники в латинській мові мають граматичні категорії роду (genus
), числа (numĕrus
), відмінка (сasus
) і відміни (declinatio
). Три роди (Genĕra): а) masculīnum
(m
) – чоловічий рід б) feminīnum
(f
) – жіночий рід в) neutrum
(n
) – середній рід. Два числа (Numĕri): а) singul
ā
ris
– однина б) plurālis
– множина. Відмінки
Систему латинської відміни утворюють шість відмінків (Сasus
): nominat
ī
vus
(Nom
.) – називний відмінок (хто? що?) genet
ī
vus
(Gen
.) – родовий відмінок (кого? чого?) dat
īvus
(Dat
.) – давальний відмінок (кому? чому?) accusatīvus
(Acc
.) – знахідний відмінок (кого? що?) ablatīvus
(Abl
.) – аблатив або орудно-місцевий відмінок (ким? чим? на кому? на чому? де? коли? звідки?) vocatīvus
(Voc
.) – кличний відмінок. Типи відмінювань
П’ять відмін (Declinatio
) іменників, три відміни прикметників. Залежно від закінчення історичної основи латинські іменники діляться на п’ять відмін (declinatio
): Перша відміна – основа на -ā
Друга відміна – основа на – -
ŏ
/-ĕ
Третя відміна – основа на приголосний звук
або -
ĭ
Четверта відміна – основа на -
ŭ
П’ята відміна – основа на -ē.
Оскільки історичну основу через злиття її голосного звука із закінченням важко виділити, то приналежність іменника до відміни практично визначається за закінченням родового відмінка однини (genetīvus singulāris
). Закінчення genetīvus singulāris
першої – п’ятої відмін: Відміна
І
ІІ
ІІІ
ІV
V
Закінчення -ae -ī -ĭs -ūs -ēi Графічно відміни залежно від роду можна зобразити так: Прикметники поділяються на три відміни. Вони мають ті самі закінчення в родовому відмінку однини, що й іменники відповідної відміни. Іменники та інші змінні частини мови запам’ятовуються в основній (словниковій) формі. Для іменників – це три форми: Nom. sing., Gen. sing. і рід. Наприклад:
terra, terrae, feminīnum – земля; popŭlus, popŭli, masculīnum – народ; acĭdum, acĭdi, neutrum – кислота; homo, homĭnis, masculīnum – людина; status, status, masculīnum – стан; До першої відміни належать іменники, прикметники, присвійні займенники, порядкові числівники жіночого роду, які в Nom. sing. закінчуються на -г
, у Gen. sing. – на -ае
. Історична основа -ā
. Іменники:
terra, ae, f – земля stella, ae, f – зірка silva, ae, f – ліс aqua, ae, f – вода via, ae, f – дорога forma, ae, f – форма gutta, ae, f – крапля cellŭla, ae, f – клітина charta, ae, f – папір, карта esca, ae, f – їжа farīna, ae, f – борошно natūra, ae, f – природа pecunia, ae, f – гроші magistra, ae, f – вчителька Casus
Singulāris
Plurālis
Nom. -г -ae Gen. -ae -ārum Dat. -ae -is Acc. -am -as Abl. -ā -is Voc. -г -ae Відмінювання словосполучень
: aqua liquĭda (f) – прозора вода; terra magna (f) – велика земля: Casus
Singulāris
Plurālis
Nom. aqu- a liquĭd-a aqu- ae liquĭd-ae Gen. aqu- ae liquĭd-ae aqu- ārum liquid-ārum Dat. aqu- ae liquĭd-ae aqu- is liquĭd-is Acc. aqu- am liquĭd-am aqu- as liquĭd-as Abl. aqu- ā liquĭd- ā aqu- is liquĭd-is Voc. aqu- a liquĭd-a aqu- ae liquĭd-ae Casus
Singulāris
Plurālis
Nom. terr- a magn-a terr- ae magn-ae Gen. terr- ae magn-ae terr- ārum magn-ārum Dat. terr- ae magn-ae terr- is magn -is Acc. terr- am magn-am terr- as magn-as Abl. terr- ā magn- ā terr- is magn -is Voc. terr- a magn-a terr - ae magn-ae Іменники першої відміни утворюються від трьох основ: іменникових, прикметникових та дієслівних. 1. Іменникові основи. Від основи іменника за допомогою формантів: а) -ŭla
, -cŭla
, -ŏla
, -ella
утворюються іменники із зменшувальним значенням: lingua, ae, f – язик, мова – lingŭla, ae, f – язичок forma, ae, f – вид, зовнішність – formŭla, ae, f – формула pars, partis, f – частина – particŭla, ae, f – частинка cutis, is, f – шкіра – cuticŭla, ae, f – шкірочка arteria, ae, f – артерія – arteriŏla, ae, f – артерійка filia, ae, f – донька – filiŏla, ae, f – донечка capra, ae, f – коза – capella, ae, f – кізонька; б) за допомогою форманта -īna
утворюються іменники, які означають мистецтво чи заняття: officīna, ae, f – аптека, doctrīna – вчення, наука. 2. Прикметникові основи. Від основи прикметника за допомогою формантів -ia
, -itia
утворюються іменники із значенням властивості, прикмети: concors, concordis – згідний – concordia, ae, f – згода miser, ĕra, ĕrum – нещасний – miseria, ae, f – нещастя iners, inertis – бездіяльний – inertia, ae, f – бездіяльність potens, potentis – сильний – potentia, ae, f – сила avārus, a, um – жадібний – avaritia, ae, f – жадібність. 3. Дієслівні основи: а) від основи інфекта із словотвірними формантами -(e)ntia
, ‑(a)ntia
утворюються іменники із значенням якості чи стану: consistĕre – гуснути, застигати – consistentia, ae, f – стан рухомості високов’язких рідин і напівтвердих речовин differre – розрізняти – differentia, ae, f – різниця intellegĕre – розуміти – intellegentia, ae, f – розуміння, здатність сприйняття substāre – існувати – substantia, ae, f – суть, сутність; б) від основи супіна за допомогою словотвірних формантів ‑(t)ūra
, -(s)ūra
утворюються іменники із значенням результату дії: struo, struxi, structum, ĕre – будувати – structūra, ae, f – структура metior, mensus sum, īri – виміряти – mensūra, ae, f – міра, вимір. Новоєвропейські мови, запозичуючи латинські слова першої відміни, засвоїли також словотвірні форманти: лат. natūra, cultūra, censūra, doctrīna, medicīna; укр. натура, культура, цензура, доктрина, медицина; фр. nature, culture, censure, doctrine, medicine; англ. nature, culture, doctrinе, medicine; нім. Natur, Kultur, Doktrin, Medizin. До другої відміни належать іменники (прикметники, присвійні займенники, порядкові числівники) чоловічого і середнього роду, які в родовому відмінку однини закінчуються на -i
. У називному відмінку однини чоловічий рід закінчується на -us
, -
er
і один іменник на -ir
(vir, i, m – чоловік, муж, воїн), а середній рід – на -um
. Відмінкові закінчення другої відміни: Casus
Singulāris
Plurālis
Nom. -us, -er, -ir (m), -um (n) -i (m), -a (n) Gen. -i (m,n) -ōrum (m, n) Dat. -o (m,n) -is (m,n) Acc. -um (m,n) -os (m), -a (n) Abl. -ō (m, n) -is (m,n) Voc. -e (m), -er (m), -um (n) -i (m), -a (n) Зразки відмінювання словосполучень другої відміни: а) liber novus (m) – нова книжка; б) debĭtum pecuniarium (n) – грошовий борг Casus
Singulāris
Plurālis
Nom. liber nov-us libr-i nov-i Gen. libr-i nov-i libr-ōrum nov-ōrum Dat. libr-o nov-o libr-is nov-is Acc. libr-um nov-um libr-os nov-os Abl. libr-ō nov-ō libr-is nov-is Voc. liber nov-e libr-i nov-i Casus
Singulāris
Plurālis
Nom. debĭt-um pecuniari-um debĭt-a pecuniari-a Gen. debĭt-i pecuniari -i debit-ōrum pecuniari-ōrum Dat. debĭt-o pecuniari-o debĭt-is pecuniari-is Acc. debĭt-um pecuniari-um debĭt-a pecuniari-a Abl. debĭt-ō pecuniari-ō debĭt-is pecuniari-is Voc. debĭt-um pecuniari-um debĭt-a pecuniari-a 1. У словах чоловічого роду на -us
у кличному відмінку однини закінчення -е
. Порівняйте: друже, народе, брате. 2. Іменники (прикметники), які у називному відмінку однини закінчуються на -er
, зберігають ‑е
у всіх відмінках або тільки в називному і в кличному відмінках однини. 3. Власні імена на -ius
, -eius
, -aius
у кличному відмінку однини мають закінчення -і
, -еі
, ‑аі
: Valerius – Valeri, Pompeius – Pompei, Gaius – Gai. Загальний іменник filius, ii, m – син у кличному відмінку має форму fili. 4. Деякі іменники в родовому відмінку множини зберігають стару форму на -um
замість ‑ōrum
. Вони означають: а) вагу і міру:
iugĕrum, i, n – юґер, ≈ 2519 мІ, Gen. plur. – iugerum modius, i, m – модій, ≈ 8,754 літри, Gen. plur. – modium nummus, i, m – монета, Gen.plur. – nummum sestertius, ii, m – сестерцій, срібна монета до 217 р. до н.е., Gen.plur. – sestertium; б) назви посад і визначення службового становища:
decemvir, i, m – децемвір, Gen.plur. – decemvīrum faber, bri, m – майстер, Gen.plur. – fabrum. 5. Іменник deus
, i, m
– бог у кличному відмінку однини має форму deus
; у називному і кличному відмінках множини – dei
або di
; у давальному й орудному відмінках множини – deis
або dis
; у родовому відмінку множини часто вживається форма deum
замість deōrum
. Правило середнього роду.
У середньому роді в називному, знахідному і кличному відмінках однакові закінчення, як у називному. У множині в цих відмінках закінчення ‑а
. Третя відміна – найбільша і найпоширеніша серед усіх відмін латинської мови. У ній представлені іменники та прикметники трьох родів: чоловічого, жіночого та cереднього з різними основами та різними закінченнями в nominatīvus singulāris, а в родовому відмінку однини спільне закінчення -is
. Історично в третій відміні об’єднались два типи основ: на приголосний звук і на голосний -і
. Слова першої групи утворюють третю приголосну відміну, слова другої групи – третю голосну відміну. До окремої групи (третьої мішаної відміни) входять слова з основою на -ĭ
, що зазнали впливу приголосної відміни. Різноманітність закінчень у Nоm. sіпg. пояснюється існуванням двох способів творення цієї відмінкової форми – сигматичного (тобто за допомогою s
) й асигматичного (без s
).
1. Основи, що закінчуються на -
c
, -
g
, -t
, -d
, утворюють сигматичний номінатив: Nom. sing.
Gen. sing.
основа
rex lux civĭtas palus reg-is luc-is civitāt-is palūd-is reg- (rec + s > rex) luc- (luc + s > lux) civitāt- (civitāt + s > civĭtas) palūd- (palūd + s > palus) 2. Основи на -
1, -r, -n, -s
утворюють асигматичний номінатив: Nom. sing.
Gen. sing.
основа
consul victor flumen flos consŭl-is victōr-is flumĭn-is flor-is consŭl- victōr- flumĭn- flor- Оскільки основа іменників третьої відміни здебільшого не збігається із називним відмінком однини, то слід запам'ятовувати дві форми – nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris. За формою gеnеtīvus singulāris можна визначити практичну основу іменника, відкинувши закінчення -is
: Nom. sing
Gen. sing
основа
homo homĭnis homĭn- radix radīcis radīc- regio regiōnis regiōn- tempus tempŏris tempŏr- У словнику іменники третьої відміни записуються за загальним правилом, тобто у nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris, але у gеnеtīvus singulāris звичайно вказується не тільки закінчення -is
, а й останній склад основи: functio, ōnis, f – функція; latus, ĕris, n – сторона тощо. Якщо основа у nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris однакова, то в словнику вказується тільки закінчення родового відмінка -is
: vallis, is, f – долина; nubes, is, f – хмара. Таблиця відмінкових закінчень третьої відміни: Число
Singulāris
Plurālis
Casus рід рід m f n m f n Nom. -s (-x) або нульове -s (-x) або нульове нульове -es -es -a, -ia Gen. -is -is -is -um -ium -um -ium -um -ium Dat. -i -i -i -ĭbus -ĭbus -ĭbus Acc -em -em =Nom. -es -es -a, -ia Abl. -e, -i -e, -i -e, -i -ĭbus -ĭbus -ĭbus Voc. =Nom. =Nom =Nom. =Nom. =Nom. =Nom. Основа переважної більшості іменників третьої відміни закінчується на приголосний і невеликої групи – на голосний. У третій відміні виділяється група іменників, які при відмінюванні майже в усіх відмінках (окрім gеnеtīvus plurālis) мають такі самі закінчення, як і слова з основою на приголосний і тільки у gеnеtīvus plurālis – як іменники з основою на голосний. Цей різновид третьої відміни називається мішаним. Отже, третя відміна умовно поділяється на три групи: приголосну, голосну і мішану. Різницю у відмінкових закінченнях приголосної, голосної і мішаної груп іменників третьої відміни наочно ілюструє таблиця: Група
Відмінки
Abl. sing Gen. plur Nom., Acc., Voc. plur. (середній рід) приголосна -e -um -a голосна -i -ium -ia мішана -e -ium -a До третьої приголосної відміни належать нерівноскладові іменники трьох граматичних родів, основа яких закінчується на один приголосний: auctor, ōris, m – творець; aetas, ātis, f – вік; genus, ĕris, n – рід, вид. Зразок відмінювання іменників приголосної відміни: homo, ĭnis, m – людина; lex, legis, f – закон; corpus, ŏris, n – тіло: Casus
Singulāris
Plurālis
Nom. homo, lex, corpus homĭn-es, leg-es, corpŏr-a Gen. homĭn-is, leg-is, corpŏr-is homĭn-um, leg-um, corpŏr-um Dat. homĭn-i, leg-i, corpŏr-i homin-ĭbus, leg-ĭbus, corpor-ĭbus Acc. homĭn-em, leg-em, corpus homĭn-es, leg-es, corpŏr-a Abl. homĭn-e, leg-e, corpŏr-e homin-ĭbus, leg-ĭbus, corpor-ĭbus Voc. homo, lex, corpus homĭn-es, leg-es, corpŏr-a До третьої голосної відміни належать переважно прикметники, невелика кількість іменників жіночого і середнього роду з основою на -ĭ
: До голосної відміни належать іменники середнього роду, що в називному відмінку однини закінчуються на -e, -al, -ar
. Наприклад: mare, maris, n – море; anĭmal, ālis, n – тварина; exemplar, āris, n – зразок, приклад. Зразок відмінювання іменників голосної відміни: Числa
Singulāris
Plurālis
Відмінки n n n n n n Nom. mare anĭmal exemplar mar-ia animal-ia exemplar-ia Gen. mar-is animāl-is exemplār-is mar-ium animal-ium exemplar-ium Dat. mar-і animāl-і exemplār-і mar-ĭbus animal-ĭbus exemplar-ĭbus Acc. mare anĭmal exemplar mar-ia animal-ia exemplar-ia Abl. mar-і animāl-і exemplār-і mar-ĭbus animal-ĭbus exemplar-ĭbus Voc. mare anĭmal exemplar mar-ia animal-ia exemplar-ia 1. До третьої голосної відміни належить невелика кількість рівноскладових іменників жіночого роду, які у називному відмінку однини закінчуються на -is
: turris, is, f – вежа, башта puppis, is, f – корма secūris, is, f – сокира febris, is, f – гарячка sitis, is, f – спрага tussis, is, f – кашель. 2. За голосною відміною відмінюються також рівноскладові назви міст і річок на -is
: Neapŏlis, is, f – Неаполь; Tibĕris, is, m – Тібр (усі назви річок – чоловічого роду). 3. За голосною відміною відмінюються рівноскладові іменники жіночого роду грецького походження на -sis: basis, is, f – основа; dosis, is, f – доза; prognōsis, is, f – прогноз: analysis, is, f – аналіз та ін. Знахідний відмінок однини цих іменників закінчується на -im
.
Зразок відмінювання іменників: secūris, is, f; Neapŏlis, is, f; analysis, is, f Casus
Singulāris
Plurālis
Nom secūr-is Neapŏl-is аnalys-is secūr-es analys-es Gen. secūr-is Neapŏl-is analys-is secur-ium analys-ium Dat. secūr-i Neapŏl-i analys-i secur-ĭbus analys-ĭbus Acc. secūr-im Neapŏl-im analys-im secūr-es analys-es Abl. secūr-i Neapŏl-i analys-i secur-ĭbus analys-ĭbus Voc. secūr-is Neapŏl-is аnalys-is secūr-es analys-es До голосної відміни належить іменник vis
, f
– сила
, могутність
із основою в однині на vi-,
де -ī
– довге. У цьому іменникові відсутні форми родового і давального відмінків однини. Форми множини утворені від називного відмінка однини, що вважається основою, причому ‑s
переходить в -r
за законом ротацизму (vises переходить у vires). Відмінювання іменника vis: Casus
Singulāris
Plurālis
Nom vis vires Gen. – virium Dat. – virĭbus Acc. vim vires Abl. vi virĭbus Voc. vis vires До третьої мішаної відміни належать: а) рівноскладові іменники, які в називному відмінку однини закінчуються на -es, -is
. sedes, is, f – житло clades, is, f – поразка navis, is, f – корабель testis, is, m, f – свідок; б) нерівноскладові іменники, які перед закінченням родового відмінка однини -is
мають дві приголосні букви: urbs, urbis, f – місто ars, artis, f – мистецтво, ремесло fons, fontis, m – джерело os, ossis, n – кістка. Зразок відмінювання іменників: civis, is, m, f – громадянин (ка); nubes, is, f – хмара; pars, partis, f – частина; os, ossis, n – кістка Casus
Singulāris
Nom. civ-is nub-es pars os Gen. civ-is nub-is part-is oss-is Dat. civ-i nub-i part-i oss-i Acc. civ-em nub-em part-em os Abl. civ-e nub-e part-e oss-e Voc. civ-is nub-es pars os Casus
Plurālis
Nom. civ-es nub-es part-es oss-a Gen. civ-ium nub-ium part-ium oss-ium Dat. civ-ĭbus nub-ĭbus part-ĭbus oss-ĭbus Acc. civ-es nub-es part-es oss-a Abl. civ-ĭbus nub-ĭbus part-ĭbus oss-ĭbus Voc. civ-es nub-es part-es oss-a Мішана відміна відрізняється від приголосної тільки формою родового відмінка множини на -ium
. Деякі особливості третьої відміни
1. До третьої відміни належать також деякі слова з основами на «u
», «ov
», які походять від дифтонга «ou
», наприклад: bos
(корова, віл), Iuppĭter
(Юпітер). Іменник vas, vasis,
n
(посудина) в однині відмінюється за третьою відміною, а в множині – за другою. 2. Іменники середнього роду грецького походження на -ma
в давальному і орудному відмінках множини мають закінчення -is
замість -ĭbus
. Singulāris
Nom. bos, m, f – корова, віл vas, n – посудина systema, n – система Iuppĭter, m – Юпітер Gen. bovis vasis systemгtis Iovis Dat. bovi vasi systemгti Iovi Acc. bovem vas systema Iovem Abl. bove vase systemгte Iove Voc. bos vas systema Iuppĭter Plurālis
Nom. boves vasa systemгta – Gen. boum vasōrum systemгtum – Dat. bubus (bobus) vasis systemгtis – Acc. boves vasa systemгta – Abl. bubus (bobus) vasis systemгtis – Voc. boves vasa systemгta – Оскільки Nom. sing.
третьої відміни відзначається різноманітністю закінчень, визначити рід іменника важко. Часто рід визначається за значенням: uxor, ōris, f – дружина, virgo, ĭnis, f – дівчина, pater, tris, m – батько. Назви країн, островів, дерев – жіночого роду, незалежно від закінчень. Чоловічий рід – genus masculīnum: Nom. sing.
Gen. sing.
Nom. sing.
Gen. sing.
-o -ōnis sermo sermōnis -ĭnis homo homĭnis -or -ōris victor victōris -os -ōris mos moris -er -ĕris carcer carcĕris -es -tis miles milĭtis -dis pes pedis -ex -ĭcis apex apĭcis Жіночий рід – genus feminīnum: Nom. sing.
Gen. sing.
Nom. sing.
Gen. sing.
-as -ātis civĭtas civitātis -us -ūtis virtus virtūtis -ūdis pecus pecūdis -is рівноскладові -is navis navis -es рівноскладові -is nubes nubis -s з попередньою приголосною -tis ars artis -x -cis arx arcis -gis lex legis -do -ĭnis fortitūdo fortitudĭnis -go -ĭnis imāgo imagĭnis -io -ōnis oratio oratiōnis Середній рід – genus neutrum: Nom. sing.
Gen. sing.
Nom. sing.
Gen. sing.
-ma -гtis poēma poēmгtis -al -ālis vectīgal vectigālis -ar -āris exemplar exemplāris -c -tis lac lactis -e -is ovīle ovīlis -en -ĭnis carmen carmĭnis -ur -ŭris -ŏris fulgur robur fulgŭris robŏris -us -ŏris -ĕris tempus onus tempŏris onĕris -t -ĭtis caput capĭtis 1. Іменники чоловічого роду закінчуються на -o
, -or
, -os
, -er
, -es
(нерівноскладові), -ex
. Винятки: Feminīna
Neutra
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||